15.3. Математичний апарат дослідження дискретних систем
Величини, що описують поводження автоматичних систем, являють собою функції часу. Математичне дослідження дискретних систем істотно спрощується в тому випадку, коли всі величини розглядаються в дискретні рівновіддалені моменти часу.
Ґратчасті функції й різницеві рівняння. Ґратчаста функція часу x[nT], або в скороченому записі x[n] - це математична функція, значення якої визначені в дискретні рівновіддалені друг від друга моменти часу t = nT, де n - ціле позитивне число 0, 1, 2 ..., а Т - період дискретності. Тобто ґратчаста функція являє собою числову послідовність:
x[0], x[1T], x[2T], x[3T], ... , x[kT], ... .
Якщо період дискретності T заданий, то ґратчаста функція однозначно формується з вихідної безперервної. Операція заміни безперервної функції ґратчастої
t=nT
показана на рис. 15.3.
Зворотне завдання - формування безперервної функції із ґратчастої - не може бути вирішена однозначно без додаткових відомостей про поводження функції в інтервалі між крапками t = nT, тому що функції, заданої в дискретні моменти часу, може відповідати нескінченна безліч безперервних функцій.
Виникає питання, при яких умовах можливо точне відновлення квантованій функції. Відповідь на нього дає теорема Котельникова-Шеннона: безперервний сигнал x(t), частотний спектр якого обмежений смугою 0 < f < fп, повністю визначається послідовністю своїх дискретних значень, якщо період повторення Т цих значень задовольняє умові
де fп[Гц], п [С-1] - частота пропущення.
Рис. 15.3.Тимчасові діаграми зміни безперервної функції x(t)
і ґратчастої функції x[nT]
Зміщена ґратчаста функція часу являє собою числову послідовність:
x[σT], x[1T+σT], x[2T+σT], x[3T+σT], ... , x[kT+σT], ... ,
утворену в результаті вибірки значень функції x(t) у крапках t = n+σT осі часу
t=nT+σT (15.4)
де σ - постійне число з інтервалу 0≤ σ≤ 1.
Параметр σ розглядається в якості відносного (безрозмірного) часу, відлічуваного від початку чергового ( n-го) інтервалу повторення. Його іноді називають локальним (місцевим) часом.
Зміщена ґратчаста функція x[n,σ] для всіх можливих значень σ дозволяє однозначно відновити “ функцію, що породила ” її безперервну, x(t).
Свого роду дискретними аналогами похідних і інтегралів безперервних функцій для ґратчастих функцій є кінцеві різниці й суми.
Кінцеві різниці ґратчастих функцій бувають двох видів: прямі (що попереджають) і зворотні (відстаючі).
Перша пряма різниця
x[n,]=x[n+1,]x[n,] (15.5)
і перша зворотна різниця
x[n,]=x[n,]x[ n-1,]. (15.6)
Різниці довільного порядку k визначаються за допомогою рекурентних співвідношень:
k x[n,] = { k-1 x[n,]}= k-1 x[n+1,] k-1 x[n,], (15.7)
k x[n,] = {k-1 x[n,]}= k-1 x[n,] k-1 x[ n-1,] (15.8)
або формул загального виду
де біноміальні коефіцієнти (число сполучень)
Пряма й зворотна різниці зв'язані співвідношенням
k x[n,] = k x[ n-k,]. (15.12)
Співвідношення (15.9) і (15.10) показують, що для обчислення різниці k-го порядку в деякій крапці [n,σ] потрібно знати значення функції x[n,σ] в (k+1)-й крапці. Для прямої різниці цими значеннями є поточне x[n,σ] і наступні x[n+1,σ], x[n+2,σ], ..., x[n+k,σ] значення; обчислення зворотної різниці вимагає знання попередніх x[ n-1,σ], x[ n-2,σ], ..., x[ n-k,σ] значень послідовності x[n,σ].
Зворотні різниці мають важливу особливість. Якщо ґратчаста функція визначена тільки для позитивних значень аргументу, тобто x[n,σ] ≡ 0 при n < 0, те, як треба з (15.10), у крапці n = 0 k-я різниця
k x[0,] = x[0,] (15.13)
для будь-якого цілого позитивного k.
Аналогами інтеграла безперервної функції в межах від 0 до t для ґратчастої є неповна сума
і повна сума
Відмінність (15.15) від (15.14) полягає в тім, що значення x[n,σ] у момент часу t = n + σT також бере участь у формуванні результату.
Різницеві рівняння (рівняння в кінцевих різницях) зв'язують між собою ґратчасті функції і їхні кінцеві різниці. При використанні прямих різниць неоднорідні лінійні різницеві рівняння m-го порядку мають вигляд
b0my[n,] + b1m1y[n,] + ... + bm1y[n,] +bmy[n,] = f[n,], (15.16)
де f[n,σ] - задана, а y[n,σ] - шукані ґратчасті функції. При f[n,σ] ≡ 0 рівняння (15.16) стає однорідним різницевим рівнянням, рішенням якого буде y[n,(σ].
При використанні (15.9) різницеве рівняння (15.16) можна записати в іншому виді:
a0y[n+m,] + a1y[n+m1,] + ... + amy[n,] = f[n,]. (15.17)
Коефіцієнти цього рівняння визначаються
де біноміальні коефіцієнти (число сполучень)
При використанні зворотних різниць неоднорідні лінійні різницеві рівняння m-го порядку будуть
b0my[n,] + b1m1y[n,] + ... + bm1y[n,] +bmy[n,] = f[n,]. (15.20)
З обліком (15.10) останнє вираження здобуває вид
a0y[n,] + a1y[n1,] + ... + amy[nm,] = f[n,]. (15.21)
Коефіцієнти цього рівняння визначаються
де біноміальні коефіцієнти (число сполучень)
Різницеві рівняння можна розглядати як рекурентні співвідношення, що дозволяють обчислювати значення y[n+m,σ] при n = 0, 1, 2, ... для рівняння (15.17) і заданих початкових значень y[0,σ], y[1,σ], ..., y[ m-1,σ] або значення y[n,σ] при n = 0, 1, 2, ... для рівняння (15.21) і заданих початкових значень
y[ n-m,σ], y[ n-m+1,σ], ..., y[ n-1,σ].
Рішення рівняння (15.21) при σ = 0 являє собою рекурентну формулу:
при нульових початкових умовах y[n] ≡ 0 при n < 0. Структурна схема рішення наведена на рис. 15.4.
Рис. 15.4.Структурна схема рішення різницевого рівняння
Загальне рішення однорідного різницевого рівняння при некратних коріннях характеристичного рівняння може бути записане в такий спосіб:
де zi - корінь характеристичного рівняння
a0 zm + a1 zm-1 + ... + am = 0, (15.26)
Ci - постійні коефіцієнти.
Для одержання можливості дослідження рішень різницевих рівнянь у загальному виді широко використовуються дискретне перетворення Лапласа, z-перетворення, w-перетворення, а також частотні методи.
Z - перетворення. Подібно тому, як застосування перетворення Лапласа до лінійних диференціальних рівнянь дало можливість одержати зручну методику аналізу безперервних систем, для дискретних систем також був розроблений ряди спеціальних перетворень. З них найбільше поширення одержали дискретне перетворення Лапласа, уведене в 1949 р. Я.З.Ципкиним, і z-перетворення, запропоноване наприкінці 40-х років Штибицем і Шеноном.
Z-перетворенням ґратчастої функції x[n] називається функція комплексного аргументу z, обумовлена вираженням
при >R=1/ρ , де ρ - радіус збіжності ряду.
Функція x[n] називається оригіналом, а функція X(z) - зображенням або z-перетворенням функції x[n].
Перетворення, у якому z = esТ, було уведено Я.З.Ципкиним за назвою дискретне перетворення Лапласа.
Z-перетворення (15.27) дає можливість одержати з X(z) значення ординат ґратчастої функції x[n] у моменти квантування. Але в системах керування з безперервними динамічними частинами процес безперервний і між моментами n = 0, 1, 2 ... Для знаходження цих ординат необхідно розглянути послідовності для інших дискретних моментів з тим же інтервалом повторення, але зміщених на значення σT: t = (n+σ)T при 0 ≤ σ ≤ 1. Це можна робити за допомогою модифікованого z-перетворення.
Модифіковане z-перетворення ґратчастої функції x[n+T]:
Функція X(z,σ), обумовлена вираженням (15.28), називається z-перетворенням безперервної функції часу x(t) і позначається як
X(z,) = Z {x(t)}; (15.29)
z-перетворення функції x(t) можна також представити в такий спосіб:
X(z,) = Z {X(s)}, (15.30)
де X(s) - перетворення Лапласа від x(t). У цьому випадку мається на увазі, що перетворенню піддається функція часу й запис (15.30) носить чисто формальний характер.
Т а б л и ц а 15.1
Z - перетворення функцій часу
-
x(t)
X(s)
x[n]
X(z)
X(z,)
(t)
1
[n]
1
1(t)
1/s
1[n]
z/( z-1)
z/( z-1)
t
1/s2
n
Tz/( z-1)2
Tz/( z-1)2+ + +Tz/( z-1)
1/(s+)
z/( z-d)
(d=e-aT )
. . .
t2/2!
1/s3
(nT)2/2!
. . .
(d=e-aT )
. . .
1/(s+)3
(d= )
. . .
Для знаходження z-зображень ґратчастих функцій по заданому оригіналі й навпаки є спеціальні таблиці, фрагмент такої таблиці наведений вище. Необхідно відзначити, що всі функції часу, що мають однакові значення в дискретні моменти часу, мають однаковими z-перетворення й тому зв'язок між функцією часу і її z-зображенням не є взаємно однозначною. Однак, сімейство модифікованих z-перетворень ґратчастої функції для всіх ( від 0 до 1 однозначно визначає безперервну функцію.
Властивості z-перетворення обмежимося розглядом деяких з них, які будуть потрібні надалі.
1. Властивість лінійності. Якщо F1(z,)=Z {f1(t)} і F2(z,)=Z{f2(t)}, то
Z {a1f1(t) + a2f2(t)}= a1 F1(z,) + a2 F2(z,). (15.31)
2. Теорема зрушення (зсуву). Якщо Z {f(t)} = F(z,) і - довільне позитивне число, тоді
де τ=mT+ , m - ціла, - дробова частина числа T;
якщо τ = mT, тоді
Z {f(tm)}=zm(z,). (15.33)
3. Зображення зворотних різниць
Z{kf[nT]}= (1 z1)kF(z). (15.34)
4. Зображення кінцевих сум:
повних
неповних
5. Граничні значення. Якщо дискретні значення функції в сталому режимі існують, то вони можуть бути знайдені шляхом наступного граничного переходу:
початкове значення функції оригіналу:
6. Згортка функцій. Якщо F1(z) = Z{f1(t)} і F2(z) = Z{f2(t)}, то
І
7. Формула обігу. Дискретні значення функції по її z-перетворенню визначають наступним контурним інтегралом:
8. Зображення різницевих рівнянь. Нехай різницеве рівняння, що зв'язує вихідну координату y[n] імпульсної системи з її вхідним впливом f[n], має такий вигляд:
a0y[n]+a1y[n1]+...+amy[nm] = b0f[n]+b1f[n1]+...+blf[nl], (15.42)
при m l і y[n] 0, f[n] 0 для всіх n < 0.
Піддавши вихідне рівняння z-перетворенню, одержимо
a0Y(z)+a1 z1Y(z)+...+am zm(z) = b0F(z)+b1 z-1F(z)+...+bl zl(z),
яке можна переписати у вигляді
A(z)Y(z)=B(z)F(z), (15.43)
де поліноми
З (15.43) знаходимо зображення вихідної координати
Y(z)=W(z)F(z), (15.45)
За аналогією з визначенням передатної функції безперервних систем вираження W(z) називається дискретною передатною функцією імпульсної системи.
Даний запис відрізняється від передатної функції для безперервних систем тим, що змінна z у поліномах має негативні ступені. Для того, щоб була повна аналогія з передатними функціями безперервних систем, ступінь змінної z роблять позитивної шляхом помноження чисельника й знаменника вираження (15.46) на zm . Тоді одержимо формулу, що повністю аналогічна записи для безперервної функції
Завдання одержання різницевого рівняння по дискретній передатній функції вирішується у зворотній послідовності.
Приклад.Написати різницеве рівняння, що зв'язують вихідну координату Y[nT] і вхідний вплив f[nT] імпульсної системи, заданою передатною функцією
Рішення. Помножив чисельник і знаменник W(z) на z2. У результаті одержимо
На підставі останнього вираження різницеве рівняння буде
a0y[n] + a1y[n1] + a2y[n2] = b1f[n1] + b2f[n2].
Його рішення при нульових початкових умовах y[n] ≡ 0, f[n] ≡ 0 для всіх n < 0:
y[n] = [1/a0]{b1f[n1] + b2f[n2] a1y[n1] a2y[n2]}.
Отриманому рішенню відповідає структурна схема, наведена на рис. 15.5.
Рис. 15.5. Структурна схема імпульсної системи
Комплексний спектр ґратчастої функції часу. Комплексний спектр ґратчастої функції часу f[n,] являє собою комплексну функцію речовинного змінного , обумовлену наступним вираженням:
z=ejωT,при -∞ <ω<∞ (15.48)
Таким чином, для одержання комплексного спектра необхідно в зображенні ґратчастої функції зробити заміну z = ejT, звідки треба, що функція z є періодичною функцією з періодом, рівним 2T. Із цієї причини комплексний спектр ґратчастої функції також є періодичною функцією того ж самого періоду:
(15.49)
і, отже, може розглядатися на будь-якому інтервалі значень , довжина якого дорівнює 2T. Як такий інтервал прийнятий інтервал
Подібно будь-якої комплексної функції спектр (15.48) може бути представлений у показовій або алгебраїчній формі запису:
F(ejωT,) = А()ej(, ) = U() + j(), (15.51)
де A(), (), U(), V() називаються відповідно амплітудним, фазовим, речовинним і мнимим спектрами ґратчастої функції f[n,]. При фіксованому значенні спектр (1.51) зображується вектором у площині (U, j); при зміні від T до T, кінець вектора F(ejT,) креслить деяку криву, що є графічним зображенням спектра.
- Основи теорії автоматичного управління
- Частина 1. Лінійні системи
- 1. Загальна характеристика об'єктів і систем автоматичного керування
- 1.1 Короткі історичні відомості
- 1.2 Основні поняття і визначення
- 1.3 Принципи регулювання
- 1.4 Приклади систем автоматичного регулювання в хімічній технології
- 1.5 Класифікація систем автоматичного керування
- 1.6 Тренувальні завдання
- 1.7 Тести
- 2 Регулярні сигнали і їх характеристики
- 2.1 Визначення регулярного сигналу
- 2.2 Основні типи регулярних сигналів. Періодичні і безперервні сигнали
- Перетворення Фурье, його основні властивості
- Спектри сигналів
- 2.5 Розподіл енергії в спектрах сигналів
- Практична ширина спектру і спотворення сигналів
- 2.7 Представлення сигналів
- 2.8 Сигнали. Їх види
- 2.9 Тренувальні завдання
- 2.10 Тести
- 3.Математичний опис автоматичних систем
- 3.1 Основні способи математичного опису. Рівняння руху.
- 3.2 Приклади рівнянь об'єктів керування
- 3.2.1 Гідравлічний резервуар
- 3.2.2 Електрична ємкість
- 3.2.3 Хімічний реактор повного перемішування
- 3.3 Визначення лінійної стаціонарної системи. Принцип суперпозиції
- 3.4 Динамічне поводження лінійних систем
- 3.5 Динамічні процеси в системах
- 3.6 Перехідна і вагова функції
- 3.6.1 Перехідна функція
- 3.6.2 Вагова функція
- 3.7 Інтеграл Дюамеля
- Перетворення Лапласа
- Визначення перетворення Лапласа
- Властивості перетворення Лапласа
- Рішення диференціальних рівнянь
- Розбиття на прості дроби
- Передаточна функція
- 3.10 Тренувальні завдання
- 3.11 Тести
- 4 Частотний метод дослідження лінійних систем
- 4.1 Елементи теорії функції комплексного змінного
- 4.2 Частотні характеристики
- 4.3 Зв'язок перетворень Лапласа і Фур’є
- 4.4 Зв'язок диференціального рівняння з частотними характеристиками
- 4.5 Фізичний сенс частотних характеристик
- 4.6 Мінімально-фазові системи
- 4.7 Поняття про логарифмічні частотні характеристики
- 4.8 Взаємозв'язок динамічних характеристик
- 4.9 Тренувальні завдання
- 4.10 Тести
- 5 Структурний аналіз лінійних систем
- 5.1 Ланка направленої дії
- 5.2 Типові динамічні ланки
- 5.2.1 Підсилювальна ланка
- 5.2.2 Інтегруюча ланка
- 5.2.6 Ланка чистого запізнювання
- 5.2.7 Аперіодична ланка першого порядку
- 5.2.8Ланка щоінерційно-форсуює
- 5.2.9 Аперіодична ланка другого порядку
- 5.2.10 Коливальна ланка
- 5.2.11 Особливі ланки
- 5.3 Основні способи з'єднання ланок
- 5.3.1 Структурні схеми
- 5.3.2 Паралельне з'єднання ланок
- 5.3.3 Послідовне з'єднання ланок
- 5.3.4 З'єднання із зворотним зв'язком
- 5.3.5 Передаточні функції замкнутої системи
- 5.3.6 Правила перетворення структурних схем
- 5.3.7 Формула мейсона
- 5.4 Типові закони регулювання
- 5.4.1 Пропорційний закон регулювання
- 5.4.2 Інтегральний закон регулювання
- 5.4.3 Диференційний закон регулювання
- 5.4.4 Пропорційно-диференційний закон регулювання
- 5.4.5 Пропорційно-інтегральний закон регулювання
- 5.4.6 Пропорційно-інтегрально-диференційний закон регулювання
- 5.5 Тренувальні завдання
- 5.6 Тести
- 6 Стійкість лінійних систем
- 6.1 Поняття стійкості і її визначення
- 6.2 Стійкість лінійного диференціального рівняння з постійнимикоефіцієнтами
- 6.3 Зображення руху у фазовому просторі
- 6.3.1 Поняття фазового простору
- 6.3.2 Фазові портрети лінійних систем другого порядку
- 6.4 Поняття стійкості руху
- 6.5 Основні види стійкості
- 6.5.1 Орбітальна стійкість
- 6.5.2 Стійкість по ляпунову
- 6.5.3 Асимптотична стійкість
- 6.6 Необхідна умова стійкості
- 6.7 Алгебраїчні критерії стійкості
- 6.7.1 Критерій стійкості рауса
- 6.7.2 Критерій стійкості гурвіця
- 6.7.3 Критерій стійкості л’єнара-шипаро
- 6.7.4 Стійкість і стала похибка
- 6.7.5 Область стійкості
- 6.8 Частотні критерії стійкості
- 6.8.1 Принцип аргументу
- 6.8.2 Критерій міхайлова
- 6.8.3 Критерій найквіста
- 6.8.4 Застосування критеріїв для дослідження стійкості систем
- 6.8.5 Аналіз стійкості по логарифмічних частотних характеристиках
- 6.9Тренувальні завдання
- 6.10 Тести
- 7. Синтез стійких систем з необхідним запасом стійкості
- 7.1 Стійкість ланок і систем. Запас стійкості.
- 7.2 Межі стійкості систем
- 7.2.1 Межа стійкості для систем з пі-регулятором
- 7.2.2 Межа стійкості для систем з пі-регулятором
- 7.2.3 Межі стійкості для системи з і-регулятором
- 7.3 Запас стійкості і його оцінка
- 7.3.1 Кореневі методи оцінки запасу стійкості
- 7.3.2 Частотні методи оцінки запасу стійкості
- 7.4 Розширені частотні характеристики
- 7.5 Аналіз систем на запас стійкості
- 7.6 Синтез систем з необхідним запасом стійкості
- Система с п-регулятором
- 7.6.2 Система с і-регулятором
- 7.6.3 Система с пі-регулятором
- 7.6.4 Система з пд-регулятором
- 7.7 Використання логарифмічних частотних характеристик для забезпечення стійкості і заданого запасу стійкості
- 7.8 Структурно-стійкі системи
- 7.9 Малі параметри систем і їх вплив на стійкість
- 7.10 Використання корегуючих пристроїв для забезпечення стійкості і запасу стійкості
- 7.10.1 Послідовна корекція
- 7.10.2 Паралельна корекція
- 7.11 Тренувальні завдання
- 7.12 Тести
- 8.Якість процесів регулювання і методи її аналіза
- 8.1 Показники якості регулювання
- 8.1.1 Прямі показники якості регулювання
- 8.1.2 Непрямі показники якості регулювання
- 8.1.3 Інтегральні критерії якості регулювання
- 8.1.3.1 Лінійний інтегральний критерій
- 8.1.3.2 Модульний інтегральний критерій
- Інтегральний квадратичний критерій
- 8.2 Частотні методи аналізу якості регулювання
- 8.2.1 Залежність між перехідною і частотними характеристиками
- 8.2.2 Властивості дійсно-частотних характеристик і відповідних їмперехідних процесів
- 8.3 Поняття про чутливість систем автоматичного регулювання
- Тренувальні завдання
- 8.5 Тести
- 9 Методи розрахунку настроювальних параметрів для сар
- 9.1 Постановка задачі
- 9.2 Вибір оптимальних настройок регуляторів методом незгасаючих коливань
- 9.3 Алгоритм розрахунку області настройок типових регуляторів
- 9.4 Графоаналітичний метод розрахунку
- 9.5 Тренувальні завдання
- 9.6 Тести
- Частина 2 нелінійні системи
- 10 Методи лінеаризації характеристик нелінійних систем
- 10.1 Особливості нелінійних систем
- 10.2 Типові нелінійні елементи систем керування
- 10.3 Методи лінеаризації
- 10.3.1 Розкладання в ряд Тейлора
- 10.3.2 Гармонійна лінеаризація
- 10.3.3 Вібраційна лінеаризація
- 10.4 Тренувальні завдання
- 10.5 Тести
- 11 Дослідження нелінійних систем методом фазового простору
- 11.1 Загальні відомості про метод фазового простору
- Фазові портрети нелінійних систем другого порядку
- Методи побудови фазових портретів
- 11.3.1 Інтегрування рівнянь фазових траєкторій
- 11.3.2 Метод ізоклін
- 11.3.3 Метод припасовування
- 11.3.4 Метод зшивання
- 11.4 Тренувальні завдання
- 11.5 Тести
- 12 Аналіз нелінійних систем на стійкість і якість
- Основні види стійкості нелінійних систем
- Методи дослідження стійкості нелінійних систем
- 12.2.1 Перший метод Ляпунова
- 12.2.2 Другий метод Ляпунова
- 12.2.2.1 Поняття про знаковизначенні, знакопостійні і знакозмінні функції
- 12.2.2.2 ФункціяЛяпунова
- 12.2.2.3 Теореми Ляпунова
- 12.3 Методи побудови функції Ляпунова
- 12.3.1 Функція Ляпунова у вигляді квадратичних форм
- 12.3.2 Побудова функції Ляпунова методом г. Сеге
- 12.3.3 Побудова функції Ляпунова методом д. Шульца
- 12.3.4 Побудова функції Ляпунова методом Лур’є – Постникова
- 12.4 Приклади побудови функцій Ляпунова
- 12.5 Абсолютна стійкость по критерію Попова
- 12.6 Методи визначення якості регулювання нелінійних систем
- 12.7 Тренувальні завдання
- 12.8 Тести
- 13 Автоколивання в нелінійних системах
- 13.1 Режим автоколивань в нелінійних системах
- 13.2 Методи дослідження автоколивань в нелінійних системах
- 13.2.1 Критерій Бендіксона
- 13.2.2 Метод гармонійного балансу
- 13.3 Тренувальні завдання
- 13.4 Тести
- 14.1. Опис систем у просторі станів
- 14.2. Структура рішення рівнянь змінні стану
- 14.3. Характеристики систем у просторі станів
- 14.4. Нормальна форма рівнянь у просторі станів
- 14.5. Керування по стану. Системи керування
- 14.6. Оцінювання координат стану систем
- 14.7. Прямий кореневий метод синтезу систем керування
- 14.8 Тренувальні завдання
- 14.9 Тести
- 15. Дискретні системи автоматичного керування
- 15.1. Загальні відомості
- 15.2. Структура й класифікація імпульсних систем
- 15.3. Математичний апарат дослідження дискретних систем
- 15.4. Передатні функції розімкнутих імпульсних систем
- 15.5 Структурні схеми і передатні функції
- 15.6. Частотні характеристики імпульсних систем
- 15.7 Стійкість імпульсних систем
- 15.8. Перехідні процеси в імпульсних системах
- Перехідний процес
- 15.9 Точність і корекція імпульсних систем
- 15.10. Опис дискретних систем у просторі станів
- 15.11 Тренувальні завдання
- 15.12 Тести
- 16 Оптимальне керування динамічними системами
- 16.1. Основні поняття систем оптимального керування
- 16.2. Завдання синтезу оптимальних систем
- 16.3. Самонастроювальні і динамічні системи, що самонавчаються, оптимального керування
- 16.4 Тести
- Загальна характеристика об'єктів і систем автоматичного керування.
- 1.1 Короткі історичні відомості 3
- Регулярні сигнали і їхні характеристики
- Математичний опис автоматичних систем.
- Частотний метод дослідження лінійних систем
- Структурний аналіз лінійних систем
- 6. Стійкість лінійних систем
- 7. Синтез стійких систем з необхідним запасом стійкості
- 8. Якість процесів регулювання і методи її аналізу
- 9. Методи розрахунку настроювальних параметрів для сар
- 10.Методи лінеаризації характеристик нелінійних систем
- 11.Дослідження нелінійних систем методом фазового простору
- 14. Аналіз і синтез сау у просторі станів
- 15. Дискретні системи автоматичного керування
- 16. Оптимальне керування динамічними системами