2.Радіоактивність. Альфа- , бета- , гамма-випромінювання. Закон радіоактивного розпаду

Спостереження за різними ізотопами показали, що в природі існують стабільні і нестабільні ядра атомів хімічних елементів. Ця їх якість зумовлена значенням енергії зв'язку ядер та співвідношенням у них протонів і нейтронів. Наприклад, серед ізотопів легких елементів стабільними є ті, в яких числа протонів і нейтронів однакові.

Ядра атомів важких елементів, як правило, нестабільні, оскільки у них значно переважають нейтрони, а їх надлишок веде до збільшення енергії ядра (адже, m_n > m_p), якого воно намагається позбутися. Тому ядра атомів окремих ізотопів здатні самовільно перетворюватися на інші хімічні елементи шляхом випромінювання мікрочастинок або поділу на стійкіші утворення. Таку здатність до самочинних перетворень називають радіоактивністю.

Радіоактивність буває природною, яка спостерігається за звичайних умов, і штучною, коли радіоактивні перетворення відбуваються внаслідок зовнішнього впливу, наприклад бомбардування ядер атомів стабільних ізотопів протонами, нейтронами, іншими частинками або ядрами атомів хімічних елементів. За фізичною суттю вони не відрізняються один від одного — механізм радіоактивних перетворень у них однаковий.

Штучну радіоактивність уперше спостерігали в 1934 р. французькі фізики Фредерік та Ірен Жоліо-Кюрі. Вони опромінювали альфа-частинками ядра атомів Алюмінію ²⁷₁₃АІ й отримали нестабільний нуклід Фосфору ²⁷₁₃Р, який внаслідок радіоактивного перетворення випромінював позитрон:

Позитрон — це елементарна частинка з масою електрона і його зарядом, але протилежного знака заряда Правило зміщення для альфа-розпаду .

Найпоширенішими серед радіоактивних перетворень є альфа-розпад, бета-розпад (випромінювання електрона або позитрона) і спонтанний поділ ядер атомів.

Альфа-розпад — це перетворення нестійкого ізотопу на інший хімічний елемент, що супроводжується випромінюванням альфа-частинки. Наприклад, перетворення Радію на Радон.

Під час альфа-розпаду заряд ядра атома Z зменшується на дві одиниці, а масове число А — на чотири. Енергія, що виділяється внаслідок альфа-розпаду, розподіляється між альфа-частинкою та ядром атома елемента, що утворюється. Цей процес може супроводжуватися також гамма-випромінюванням.

Бета-розпад — це утворення нового хімічного елемента внаслідок перетворення нуклонів усередині ядра атома, наприклад, нейтрона на протон або протона на нейтрон. Існує два різновиди бета-розпаду:

1. ß^--розпад, який супроводжується випромінюванням електрона ⁰_-1е й утворенням ядра атома з числом протонів Z на одиницю більшим. Наприклад:

Найпростішим видом розпаду є розпад вільного нейтрона:

2. ß⁺-розпад, унаслідок якого випромінюється позитрон й утворюється ядро з числом протонів Z на одиницю меншим. Наприклад:

Мікрочастинку ⁰₀e, яка супроводжує випромінювання позитрона ⁰₁е під час бета-розпаду, названо електронним нейтрино. Вона також має античастинку - антинейтрино ⁰₀ e, яка супроводжує ß^~-розпад.

Самочинний поділ ядер Урану ²³⁵₉₂U відкрили у 1940 році російські вчені Г. М. Фльоров і К. А. Петржак.

У важких елементів за певних умов може відбуватися спонтанний поділ ядер атомів на кілька легших ядер-уламків. Уперше це виявили в ядер атомів Урану ²³⁵₉₂U, які без будь-якого зовнішнього впливу діляться на стійкіші ядра атомів ізотопів, як правило, середньої частини періодичної системи елементів Д. І. Менделєєва. Наприклад, ядро атома Урану може розділитися на два неоднакові уламки — ядра атомів Барію (Z= 56) і Криптону (Z = 36), які розлітаються врізнобіч, маючи значну кінетичну енергію.

Встановлено, що кількість речовини, ядра атомів якої розпадаються, весь час змінюється. Характерною ознакою радіоактивних ізотопів є період піврозпаду Т. Це час, за який кількість ядер атомів радіоактивного ізотопу зменшується вдвічі (мал.8.2).

Якщо в початковий момент часу (t= 0) було N_о радіоактивних ядер, то за період піврозпаду Т кількість їх стане вдвічі меншою  ще через такий самий час Т їх уже буде  і т.д. Тобто за n періодів піврозпаду  радіоактивними залишаться лише N ядер:

Цей вираз є законом радіоактивного розпаду.

Радіоактивні речовини різняться одна від одної періодом піврозпаду: одні з них швидше розпадаються, демонструючи інтенсивність радіоактивних перетворень, інші повільніше. Тому період піврозпаду Т може характеризувати активність радіонукліда А, тобто кількість розпадів атомних ядер за 1 с. Вона прямо пропорційна числу атомних ядер і обернено пропорційна періоду піврозпаду:

Активність радіонукліда А в СІ вимірюють у беккерелях (Бк). 1 беккерель дорівнює активності радіонукліда, в якому за 1 с відбувається один акт розпаду. На практиці користуються також одиницею активності кюрі (Кu): 1 Кu = 3,7 • 10¹⁰ Бк.

ЗАПИТАННЯ

1. Що називають радіоактивністю? Які види радіоактивності існують?

2. Чим зумовлено радіоактивне перетворення ядер атомів за альфа-розпаду?

3. У чому полягає механізм бета-розпаду?

4. Що таке період піврозпаду ядер? Що він характеризує?

5. У чому полягає суть закону радіоактивного розпаду?

6. Що таке активність радіонукліда? В яких одиницях вона вимірюється?