1. Принцип відносності Галілея

Рух будь якого тіла відносний: його положення, швидкість, вид траєкторії залежать від того, відносно якої системи відліку (тіла відліку) цей рух розглядається. Щоб описати рух тіла, зручно вибирати інерціальну систему відліку, оскільки в цій системі від ліку зміна швидкості тіла зумовлена лише дією на нього інших тіл.

Інерціальними системами відліку називають такі системи від ліку, у яких виконується перший закон Ньютона. Уперше твер дження про рівноправність усіх інерціальних систем відліку висло вив Галілей, тому його називають принципом відносності Галілея (або принципом відносності класичної фізики).

всіх інерціальних системах відліку за однакових початко

вих умов усі механічні явища протікають однаково.

З цього принципу випливає, що не існує якоїсь виділеної систе ми відліку, яку можна було б назвати «такою, що перебуває в стані спокою»: усі інерціальні системи відліку цілком рівноправні. А це означає, що швидкість будь якого тіла є відносною: її можна визна чити лише відносно певного тіла.

З принципу відносності Галілея випливає, що закони Ньютона мають той самий прояв у всіх ІСВ. При цьому, якщо тіло рухаєть ся відносно інерціальної системи зі швидкістю и , а сама система

рухається зі швидкістю V відносно нерухомої системи, то швид кість и тіла відносно нерухомої системи відліку дорівнює:

и = и + V .

Це співвідношення називається законом додавання швидко стей Галілея (або класичним законом додавання швидкостей).