2. Полімери

Полімери (від грецьк. polymиres — «той, що складається з ба гатьох частин», «різноманітний») — хімічні сполуки з високою молекулярною масою (від кількох тисяч до багатьох мільйонів), молекули яких складаються з великої кількості повторюваних угруповань (мономерних ланок).

За походженням полімери поділяються на природні (напри клад, білки, нуклеїнові кислоти, смоли природні) і синтетичні (на приклад, поліетилен, поліпропілен, фенол формальдегідні смоли).

Природні (біополімери) утворюються в результаті життєдіяль ності рослин і тварин і містяться в деревині, шерсті, шкірі. Це про теїн, целюлоза, крохмаль, шелак, лігнін, латекс. Їх можна виділи ти з рослинної та тваринної сировини.

Зазвичай природні полімери піддають операціям виділення, очищення, модифікації, під час яких структура основних ланцю гів залишається незмінною. Продуктом такої переробки є штучні полімери. Прикладами є латекс, виготовлений з натурального ка

учуку; целулоїд, що являє собою нітроцелюлозу, пластифіковану камфорою для підвищення еластичності.

Природні та штучні полімери відіграли значну роль у сучасній техніці, а в деяких галузях залишаються незамінними й дотепер, наприклад у целюлозно паперовій промисловості. На основі полі мерів виготовляють гуми, волокна, пластмаси, плівки й лакофар бові покриття.

Усесвітньо відомим науковим центром дослідження й розробки полімерних матеріалів для багатьох галузей промисловості є Інсти тут хімії високомолекулярних сполук Національної академії наук України (Київ).