1. Закон інерції і явище інерції

Давньогрецький учений Аристотель стверджував: щоб тіло рухалося, його необхідно весь час «рухати», причому чим більша швидкість тіла, тим більше зусиль потрібно для цього докладати. Цей вплив одного тіла на інше він називав силою. За Аристотелем, сила — причина руху.

Галілей першим з учених перейшов від спостережень до дослі дів. Він помітив: коли куля котиться похилою площиною вниз, її швидкість збільшується. А коли куля котиться вгору, її швидкість зменшується.

Проведемо досліди, які близько 400 років тому привели Галі лея до відкриття закону інерції.

Поставимо на горизонтальний стіл похилу дошку, а стіл перед дошкою накриємо наждаковим папером. Брусок, опустившись по дошці, почне рухатися по горизонтальному столу, але незабаром зупиниться. Причина зупинки — тертя бруска об наждаковий па пір.

Приберемо папір і повторимо дослід. Брусок до зупинки пройде по столу більшу відстань. Якщо на стіл впритул до дошки покласти скло, брусок просунеться ще далі. Приставимо до похилої дошки порожній горизонтальний жолоб із численними отворами, крізь які подається повітря («повітряна подушка»). Повторивши дослід, ми помітимо, що брусок легко рухається вздовж усього жолоба.

Уявимо собі, що тертя зникло. Очевидно, у цьому випадку бру сок рухатиметься рівномірно й прямолінійно, поки на нього не по діють інші тіла і не змінять швидкості його руху.

Описані досліди означали, що здатність до «збереження руху» властива власне тілу, а вплив інших тіл виявляється в тому, що швидкість цього тіла змінюється.

На підставі численних дослідів Галілей свого часу стверджу вав: якщо на тіло не діє жодна сила, воно зберігає стан спокою або прямолінійного рівномірного руху. Тобто, за Галілеєм, сила — це причина зміни руху.

Відкритий Галілеєм закон отримав назву закону інерції: ^ якщо на тіло не діють інші тіла, воно рухається прямолінійно

і рівномірно або перебуває в стані спокою.

Здатність тіл зберігати свою швидкість незмінною, якщо на них не діють інші тіла, називають явищем інерції.