2. Дослідні підтвердження мкт

Припущення про молекулярну будову речовини підтверджу валося лише побічно. Розміри молекул і атомів настільки дрібні, що розрізнити їх у звичайний мікроскоп неможливо. Тому навіть

у ХІХ ст. багато вчених ще сумнівалися в існуванні молекул. Нара зі техніка досягла рівня, за якого можна розгледіти навіть окремі атоми.

Переконатися в існуванні молекул та оцінити їхні розміри можна досить просто. Помістимо дуже маленьку крапельку олії на поверхню води. Масляна пляма розтікатиметься по поверхні води, але площа масляної плівки не може перевищувати певного зна чення. Природно припустити, що максимальна площа плівки від повідає масляному шару завтовшки в одну молекулу. Наприклад, крапелька маслинової олії об'ємом 1 мм³ розтікається по площі не більш ніж 1 м². Звідси випливає, що розмір молекули олії стано вить порядку 10^-9 м.

Переконатися в тому, що молекули рухаються, дуже просто: капніть крапельку парфумів в одному кінці кімнати, і через кіль ка секунд цей запах пошириться по всій кімнаті. У повітрі навко ло нас молекули носяться зі швидкостями артилерійських снаря дів — сотні метрів на секунду.

Чудовою властивістю руху молекул є те, що він ніколи не при пиняється. Саме цим рух молекул істотно відрізняється від руху предметів, що оточують нас, адже механічний рух неминуче при пиняється внаслідок тертя. На початку ХІХ ст. англійський бо танік Броун, спостерігаючи в мікроскоп частки пилка, зважені у воді, помітив, що ці частки перебувають у «нескінченному тан ці». Причину так званого «броунівського руху» зрозуміли лише че рез 50 років після його відкриття: окремі удари молекул рідини об частку не компенсують один одного, якщо ця частка досить дрібна. З тих часів броунівський рух розглядається як наочне дослідне під твердження руху молекул.

Багато дослідів свідчать про наявність сил міжмолекулярної взаємодії. Якби молекули не притягувалися одна до одної, не було б ні рідин, ні твердих тіл — вони просто розсипалися б на окремі молекули. З іншого боку, якби молекули лише притягувалися, вони «злипалися» б у надзвичайно щільні згустки, а молекули газів унаслідок ударів об стінки посудини «прилипали» б до них. Взаємодія молекул має електричну природу. Хоча молекули за галом електрично нейтральні, розподіл позитивних і негативних електричних зарядів у них такий, що на значних відстанях (по рівняно з розмірами власне молекул) молекули притягуються, а на малих відстанях — відштовхуються.