1. Капілярні явища

У житті ми часто маємо справу з тілами, пронизаними безліч чю дрібних каналів (папір, пряжа, шкіра, різні будівельні матері али, ґрунт, дерево). Стикаючись із водою або іншими рідинами, такі тіла дуже часто всмоктують їх у себе. На цьому ґрунтується дія рушника під час витирання рук, дія ґнота в гасовій лампі тощо. ^ Вузькі циліндричні трубки з діаметром близько міліметра

й менше називаються капілярами.

Зануримо вузьку трубку в рідину. Якщо рідина змочує стінки трубки, то вона піднімається по стінці трубки над рівнем рідини в посудині, причому тим вище, чим вужча трубка.

Якщо рідина не змочує стінок, то, навпаки, рівень рідини у вузькій трубці буде нижчим, ніж у широкій посудині.

Установлено, що тиск під увігнутою поверхнею менший, а під опуклою — більший, ніж під плоскою. Це можна уявити собі так, що під опуклою поверхнею рідини створюється додатковий тиск, що діє вниз. Цей додатковий тиск, мабуть, залежить як від поверх невого натягу, так і від форми поверхні.