1. Критерій Байеса

Цей критерій розповсюджений в ситуації, коли можна визначити ймовірності станів середовища. Критерій Байеса полягає в мінімізації математичних очікувань економічного ризику:

(7.20)

де -суб'єктивна ймовірність здійснення умов при

-перевитрата витрат при здійсненні і-го варіанта при умовах порівняно з варіантом, оптимальним для певних умов.

^{2.Критерій Лапласа}

^{Цей критерій полягає в мінімізації значень середнього ризику:}

(7.21)

^{Хиба цього критерію — можливість великих перевитрат коштів.}

3. Критерій Вальда

Він відображає мінімум максимальних витрат (або ефекту):

(7.22)

де — витрати за кожним варіантом розвиткуi-ї системи при кожному варіанті вихіднихj-x умов.

4. Критерій Севіджа

Цей критерій створює можливість відшукати максимальне значення економічного ризику, за яким є мінімальним:

(7.23)

5. Критерій Гурвіца

У такий спосіб відшукується мінімальне значення зважених мінімаль­них і максимальних витрат:

(7.24)

^{де α - коефіцієнт, що зважує.}

Відсоток вибору рішень в умовах невизначеності цілком не може бути формалізований, і наведені критерії є лише ефективним інструментом для економічного аналізу можливих рішень [9].

Економічне обґрунтування рішень в умовах ризику

Ризик — це дія на вдачу в надії на щасливий результат. У тих випад­ках, коли особа, що приймає рішення (ОПР), заздалегідь не може проро­чити результат вибору альтернативи, виникає невизначеність обставин. І ОПР у цьому випадку змушена йти на ризик. Рішення, що приймаються в умовах ризику, дають невизначені результати. Причому, ймовірність кожного результату відома. Коли не можна одержати й використовувати імовірнісні оцінки рішень, їх доводиться приймати в умовах повної не­визначеності. Приймаючи поняття ризику з економічних позицій, можна сказати, що ризик — це ймовірність виникнення збитку або недоодер­жання прибутку порівняно з прогнозованим варіантом.

Воля ринкової діяльності дуже впливає на методологію вибору раціональних господарських і технічних рішень. Одержання енергокомпаніями господарської самостійності, розширення вибору альтернативи підви­щує відповідальність за результати вибору. Розвиток ринкових відносин пов'язаний зі зростанням конкуренції, що потребує нетривіальних рішень, сполучених із високим рівнем ризику. Ризик можна класифікувати, як:

• виробничий — зниження передбачуваних обсягів виробництва (зростання матеріальних витрат, відрахувань і податків, невиконання зо­бов'язань постачальниками);

• комерційний — збільшення термінів і витрат на розробку (поява непередбачених витрат, відсутність устаткування, недостатня кваліфіка­ція персоналу, неможливість доступу до інформації);

• фінансовий — зниження обсягів обороту (зниження прибутку, під­вищення витрат обігу, втрати продукції, інфляція);

• технічний — зниження обсягів фінансування проекту (зростання позикових засобів відносно власних, жорсткість умов кредиту, припи­нення кредитування).

За джерелом виникнення розрізняють:

• господарський ризик;

• ризик, пов'язаний з особистістю людини;

• ризик, зумовлений природними факторами.

Дуже багато залежить від того, хто проводить оцінку ризику. У подіб­них ситуаціях ухвалення рішення різні ОПР по різному ставляться до того самого ймовірнісного розподілу на безлічі рішень. Здатність людей по-різному ставитися до рішень, прийнятих в умовах ризику, є емпірич­но установленим фактором [10]. Залежність корисності ризику від розмі­ру виграшу для різних психологічних типів ОПР відповідають різному ставленню до ризику:

1) рівне ставлення;

2) обережне ставлення;

3) сміливе ставлення;

4) ставлення, що применшує;

5) ставлення, що перебільшує;

6) цільове ставлення.

Більшість людей не схильні до ризику. Якщо є можливість одержати за допомогою двох рішень однаковий за величиною доход, то пере­вага надається рішенню з мінімальним ризиком. Вибір між рішеннями з більш високим, але більш ризикованим доходом і скромною та водночас надійнішою його величиною залежить від суб'єктивної схильності до ри­зику ОПР.

Для подолання впливу ризиків можна намагатися знайти страхуван­ня від різних ризиків (калькуляційний ризик), або визначити можливості активного контролю ризику, або керування в умовах ризику. Слід скла­дати договори із різними страховими компаніями на випадок непередба­чених стихійних випадків, втрати товару, втрати прибутку. За цими до­говорами регулярно створюються платежі, що розглядаються як витрати і належать до загальних витрат. Стратегія страхування — вкладати кошти тільки в тому випадку, якщо очікувані прибутки вище, ніж вартість капіталу плюс надбавка за ризик. Величина калькуляційного ризику є розрахунковим страховим запасом, що визначається з досвіду поперед­ніх періодів або прогнозу ймовірності настання подій.

Прийняття неправильного або невдалого рішення завжди пов'язане з ризиком, ціна якого у визначених випадках може бути дуже високою. Тому необхідно не ігнорувати наявність ризику, а усвідомлено мінімізу­вати й ураховувати його.

Мінімізація ризику:

1. Знизити ступінь ризику можна, використовуючи стохастичні мето­ ди оцінок витрат і результатів. Але такі оцінки ймовірностей суб'єктивні, залежать від ОПР і не завжди надійні.

2. Відкласти ризик з метою одержання додаткової інформації, але втрата часу — це шлях до програшу.

3. Перекласти ризик на покупця, але в цьому випадку можна втратити покупця.

4. Розподілити ризик, застрахувавши інвестиції у страховій компанії, але це знижує конкурентноздатність.

5. Проведення інвестування не одного проекту, а кількох, сподіваю­чись, що частина принесе прибуток, здатний компенсувати збитки ін­ших, але це призводить до зниження ефективності через розпорошення засобів.

6. Розширити коло експертів (ОПР), але це зменшує відповідальність за наслідки ризику.

БАГАТОКРИТЕРІАЛЬНА МОДЕЛЬ ВИРІШЕННЯ ЗАДАЧІ ВИБОРУ ЕНЕРГОЗБЕРІГАЮЧОГО ОБЛАДНАННЯ І ТЕХНОЛОГІЙ

Обґрунтування можливості використання методу аналізу ієрархій під час вибору альтернативних варіантів з енергозбереження

В процесі розроблення проектів з енергозбереження здійсню­ється оцінка та порівняння альтернативних варіантів (можливостей впровадження енергозберігаючих заходів) за показниками, прийня­тими як критерії оптимальності вибору. На сьогоднішній день таки­ми критеріями є економічні: термін окупності, прибуток від реаліза­ції енергозберігаючих заходів, чистий дисконтований прибуток, внутрішня норма рентабельності, приведені витрати та ін. [10, 1].

Вибір економічних критеріїв як критеріїв оптимального вибору не завжди є обґрунтованим. В наш час, наприклад, дуже актуальними стали питання екології та якості продукції. Також не мале значення при виборі обладнання мають такі критерії, як маса, габарити, естети­чний вигляд, ергономічні показники. І якщо екологічні показники яко­сті продукції ще можливо виразити через економічні (наприклад, чим менше викидів робить запропоноване енергозберігаюче обладнання, тим менша частка прибутку підприємства витрачається на сплату по­датків за забруднення довкілля), то такі показники як маса, габарити, естетичний вигляд навряд чи можливо виразити через економічні.

Економічні показники для промислових підприємств є важли­вим фактором, але не єдиним.

Нині використовується новий підхід до здійснення вибору енергозберігаючих заходів, який дозволяє врахувати всі можливі кри­терії вибору. У даному підході пропонується здійснювати вибір енергозберігаючих заходів у дві стадії. На першій стадії спеціалісти-експерти на основі практичного досвіду виділяють декілька найбільш раціональних варіантів, серед яких, на їх думку, знаходиться найкращий, а також критерії, за якими дані варіанти будуть порів­нюватися. На другій стадії проводиться детальна оцінка виділених варіантів, у результаті якої визначається найкращий варіант. Для де­тальної оцінки виділених варіантів застосовується метод аналізу іє­рархій (МАІ), запропонований Т. Сааті [ІЗ].

Метод аналізу ієрархій полягає в декомпозиції задачі вибору і базується на парних порівняннях. Для порівняння об'єктів в МАІ використовується шкала відносної важливості (таблиця 10.1), що є досить ефективною.

Таблиця 8.8. Шкала відносної важливості [12]