18.Неперервний та лінійчатий спектри. Спектри поглинання та випромінювання. Спектральний аналіз та його застосування.
Спектри випромінювання
Світло сонця, електричної дуги чи лампочки розжарювання розкладаються в суцільну різнобарвну смужку з безперервним переходом одного спектрального кольору в інший, тобто виникає неперервний спектр. Непевність спектра свідчить про те, що в сонячному світі присутні коливання всіх можливих частот (довжин хвиль).
Досліди показують що неперервний спектр випромінює розжарені тверді і рідкі тіла. Гази можуть випромінювати непевний спектр тоді, коли вони перебувають під досить великим тиском. Ця обставина свідчить про те, що існування непевного спектра обумовлено не тільки властивостями окремих випромінюючих атомів, а дуже залежать від взаємодії атомів між собою.
Бліде полум‘я газового паяльника чи спиртівки дає ледь помітний непевний спектр. Внесемо в це полум‘я шматочок азбесту, змоченого розчином кухонної солі. На фоні ледь помітного неперервного спектра полум‘я спалахує яскрава жовта лінія. Речовина, випаровуючись у полум‘ї пальника, дають спектр у вигляді кольорових ліній різної яскравості, розділених широкими смугами. Такі спектри називаються лінійчатими.
Вивчення лінійчатих спектрів різних речовин показало, що лінійчаті спектри випромінюють всі речовини в газоподібному атмосферному стані, причому кожен хімічний елемент дає свій лінійчатий спектр, який не збігається зі спектрами інших елементів.
Спектри поглинання
Якщо біле світло пропустити крізь таку речовину, а потім спрямувати на стінку спектроскопа, то в суцільному спектрі білого світла з‘являються темні лінії або смуги поглинання.
Такий спектр називають спектром поглинання. Для різних речовин вигляд спектра поглинання буде різним – темні смуги чи лінії поглинання виникають у різних місцях суцільного спектра, мають неоднакову речовину.
Дістанемо знову спектр на екрані у вигляді яскравої жовтої смуги. Потім через полум‘я паяльника спрямовуємо на призму пучок світла від проекційного ліхтаря. Тепер за наявності в полум‘ї паяльника кухонної солі, на екрані видно непевний спектр електричної дуги з темною лінією якраз у тому місці, де була яскрава жовта лінія натрію. Виникнення цієї лінії пояснюється тим, що атоми натрію з усіх променів електричної дуги поглинають лише ті, які самі здатні випромінювати.
Пара чи гази поглинають проміння лише тих довжин хвиль, які вони самі можуть випромінювати.
Саме за спектрами поглинання сонця і зір можна досліджувати хімічний склад цих небесних тіл. Поверхня Сонця, яка яскраво світиться, - фотосфера з температурою близько 60000 С дає непевний спектр. Атмосфера Сонця поглинає із суцільного спектра фотосфери світло певних частот, що веде до появи майже 20000 ліній поглинання на фоні непевного спектра фотосфери. За цими лініями поглинання було встановлено, що в хромосфері сонця є водень, кальцій, натрій залізо та інші хімічні елементи.
Під час сонячних затемнень, коли видно тільки сонячну корону, відбувається “обертання” ліній спектра. На місці ліній поглинання в спектрі фотосфери спалахують лінії випромінювання в спектрі корони.
Спектроскоп
Дисперсія світла в прозорій призмі дає можливість дослідити спектральний склад випромінювання різних речовин. Для точного дослідження спектрів використовуються спектральні апарати – прилади, які дають чіткий спектр, тобто прилади, які добре розділяють хвилі різної довжини і не допускають перекривання окремих ділянок спектра.
Розглянемо будову найпростішого спектрального апарата – спектроскопа. Від щілини коліматора, розміщеного у фокусі коліматорної лінзи, на лінзу падає розбіжний пучок світла, заломлюючись у коліматорній лінзі цей пучок перетворюється на паралельний і падає на призму. Змінивши напрями у призмі, промені виходять так, що паралельними один одному залишаються лише промені однієї частоти.
Потрапляючи через об‘єктив у зорову трубу, всі паралельні промені дають зображення щілини у фокальній площині об‘єктива, а скільки промені різних частот паралельні різним побічним осям, кожне зображення щілини буде на певному місці спектра. Крізь окуляр зорової труби розглядають уявне і пряме зображення спектра.
Під час дослідження спектрів часто буває доцільним сформувати, а потім за допомогою мікроскопа вивчати. В цьому випадку в фокальну площину об‘єктива зорової труби поміщують світлочутливу пластину або пліву, тоді цей прилад називають спектрографом.
Спектральний аналіз
Лінійчатий спектр складної речовини складається з лінійчатих спектрів хвилястих елементів, які містяться в ній, тому за лінійчатим спектром речовини можна визначити які хімічні елементи входять до її складу. Такий метод називається спектральним аналізом.
Спектральний аналіз широко використовується в різних галузях науки й техніки. Він надзвичайно чутливий, дає змогу виявити присутність мільйонних частинок міліграма хімічного елемента в речовині при чому кількість досліджуваної речовини, необхідної для проведення спектрального аналізу також дуже незначна.
Спектральний аналіз газів і пари можна проводити і за спектрами поглинання. Спектри поглинання широко використовуються для дослідження будови речовин і для механічного контролю складу речовин на виробництві.
За останні десятиріччя дістав розвиток кількісний спектральний аналіз, який ґрунтується на тому, що від концентрації елемента в досліджуваній речовині залежить інтенсивність його спектральних ліній. Порівнюючи із інтенсивністю спектральних ліній спеціальної електронної таблиці, можна визначити відсотковий вміст даного елемента в досліджуваному зразку.
- 1. Тиск газів. Закон Паскаля. Атмосферний тиск
- 2. Послідовне та паралельне з’єднання провідників в електричному колі.
- 3. Рівноприскорений рух. Вільне падіння .
- 4. Взаємодія струмів. Магнітне поле струму. Магнітна індукція. Сила Ампера. Сила Лоренца.
- 5. Механічний рух. Відносність руху. Система відліку. Шлях і переміщення. Додавання швидкостей.
- 6. Випаровування рідин. Насичуюча і ненасичуюча пара. Тиск насичуючої пари. Вологість повітря, її вимірювання
- 7. Рівномірний рух тіла по колу
- 8. Електромагнітні хвилі, їх випромінювання. Принципи сучасного радіозв’язку. Розвиток засобів зв’язку в Україні.
- 9. Гравітаційна взаємодія. Закон всесвітнього тяжіння. Деформація тіл. Закон Гука. Сила тертя.
- 10. Корпускулярно-хвильовий дуалізм. Тиск світла. Дослід Лебедєва. Хімічна дія світла.
- 11. Перший закон динаміки Ньютона. Інерціальні системи відліку. Принцип відносності у класичній механіці.
- 12. Закони відбивання та заломлення світла.
- 13. Маса, її вимірювання. Сила. Другий закон динаміки Ньютона.
- 14. Радіоактивність. Закон радіоактивного розпаду. Альфа-, бета-, гамма-випромінювання.
- 15. Третій закон Ньютона. Імпульс тіла. Закон збереження імпульсу. Значення робіт к. Ціолковського, ю. Кондратюка, с.Корольова у розвитку космонавтики.
- 16. Самоіндукція. Індуктивність. Енергія магнітного поля.
- 17. Рух тіла під дією кількох сил. Момент сили. .
- 18.Неперервний та лінійчатий спектри. Спектри поглинання та випромінювання. Спектральний аналіз та його застосування.
- 19. Фотоелементи та їх застосування в техніці.
- 20. Дифракція світла. Дифракційна решітка та її застосування
- 21. Склад атомного ядра. Відкриття нейтрона. Ізотопи
- 22. Генератор змінного струму. Трансформатор. Передавання енергії на відстань.
- 23. Основні положення молекулярно-кінетичної теорії. Пояснення агрегатних станів речовини на основі мкт. Маса і розмір молекул. Стала Авогадро.
- Будь-які речовини мають дискретну (переривчасту) будову. Вони складаються з найдрібніших частинок молекул і атомів.
- Молекули знаходяться в стані неперервного хаотичного (невпорядкованого) руху, що називається тепловим.
- 24. Лінзи. Формула тонкої Лінзи. Лінійне збільшення
- 25. Внутрішня енергія, способи її зміни. Кількість теплоти та робота. Перший закон термодинаміки
- 26. Вільні електромагнітні коливання у контурі. Перетворення енергії в коливальному контурі. Власна частота коливань у контурі
- 27. Температура, її фізичний зміст. Вимірювання температури. Температурні шкали.
- 28. Поділ ядер урану. Ланцюгова реакція. Ядерний реактор. Термоядерні реакції
- 29. Несамостійний і самостійний розряди у газах. Плазма, її використання.
- 30. Дослід Резерфорда. Ядерна модель атома. Квантові постулати Бора.
- 31. Електризація тіл. Електричний заряд, його дискретність. Закон збереження електричного заряду. Закон Кулона.
- 32. З'єднання конденсаторів у батарею.
- 33. . Електричне поле. Напруженість електричного поля. Лінії напруженості
- 34 Фотоелектричний ефект. Закони фотоефекту, їх пояснення на основі квантових уявлень. Рівняння Ейнштейна.
- 35. Робота при переміщенні заряджених тіл в електричному полі. Потенціал. Різниця потенціалів. Напруга.
- 36. Експериментальні методи реєстрації іонізуючих випромінювань. Поглинена доза випромінювання, її біологічна дія. Способи захисту від випромінювання
- 37. Електроємність. Конденсатор. Енергія електричного поля конденсатора (без виведення). Застосування конденсаторів у техніці.
- 38. Деформації. Види деформацій. Сила пружності. Закон Гука
- 39. Електричний струм. Закон Ома для ділянки кола. Опір.
- 40. Кристалічні та аморфні тіла. Поняття про рідкі кристали
- 41. Електрорушійна сила. Закон Ома для повного кола. Робота і потужність електричного струму.
- 42. Природа світла
- 43. Явище електромагнітної індукції. Закон електромагнітної індукції. Правило Ленца.
- 44. Побудова зображення за допомогою лінзи.
- 45. Електромагнітне поле, його матеріальність. Електромагнітні хвилі, їх властивості. Радіолокація, її застосування.
- Блок-схема радіолокаційної станції.
- 46 Поверхневий натяг. Капілярні явища. Явища змочування і капілярності у природі і техніці.
- 47. Електричний струм у вакуумі. Електронна емісія. Електронно-променева трубка.
- 48. Ідеальний газ. Рівняння стану ідеального газу.
- 49. Електричний струм в електролітах. Закони електролізу. Застосування електролізу.
- 50. Шкала електромагнітних хвиль. Застосування інфрачервоного, ультрафіолетового та рентгенівського випромінювань.
- 51. Електричний струм у напівпровідниках. Залежність опору напівпровідників від температури та освітленості. Застосування напівпровідників.
- 52. Когерентність. Інтерференція, її застосування в техніці. Дисперсія світла.