55.Монтаж пристроїв заземлення

 Захисне заземлення - це навмисне з’єднання із землею металевих частин електроустановки, що не знаходяться під напругою (рукояток приводів раз’едінітелей, кожухів трансформаторів, фланців опорних ізоляторів, корпусів вимірювальних трансформаторів і т.п.).

Монтаж заземляючих пристроїв складається з наступних операцій: установки заземлітелей, прокладки заземляючих провідників, з’єднання заземляючих провідників один з одним приєднання заземляючих провідників до заземлітелям і електроустаткування.

Вертикальні заземлітелі з кутової сталі і отбракованних труб занурюють в грунт забиванням або втискуванням, з круглої сталі - вкрученням або втискуванням. Ці роботи виконують за допомогою механізмів і пристосувань, наприклад: копра (забивання в грунт), пристосування до сверлілке (вкручення в грунт стрижньових електродів), механізму ПЗД-12 (вкручення в грунт електродів заземлення).

Найбільш поширені електрозаглубітелі, що мають стандартну електросверлілку і редуктор, що знижує частоту обертання нижче 100 об/мин і відповідно збільшуючий момент, що крутить, на вкручуваному електроді. При користуванні цими заглубітелямі до кінця електроду приварюють наконечник-забурювальник, що забезпечує спушення грунту і що полегшує занурення електроду. Наконечник, що випускається промисловістю, є загостреною на кінці і зігнутою по гвинтовій лінії сталевою смугою шириною 16 мм. У монтажній практиці застосовуються і інші типи наконечників для електродів.

Вертикальні заземлітелі повинні закладатися на глибину 0,5 - 0,6 м від рівня планувальної відмітки землі і виступати від дна траншеї на 0,1 - 0,2 м. Відстань між електродами 2,5 - 3 м. Горизонтальні заземлітелі і сполучні смуги між вертикальними заземлітелямі укладають в траншеї завглибшки 0,6 - 0,7 м від рівня планувальної відмітки землі.