84. Штучне дихання

Існує багато різних способів штучного дихання. Найбільш ефективні і прості у виконанні способи "рота в рот" і "рот в ніс", при яких особа, що надає допомогу проводить вдування повітря, що видихається з своїх легких в легкі потерпілого через рот або ніс. Для проведення штучного дихання необхідно покласти потерпілого на спину, підкласти під лопатки валик з ковдри, голову закинути як можна далі назад, щоб шия була на одній лінії з підборіддям., очистити його рот від слизу і чужорідних тіл. Потім особа, що надає допомогу однією рукою утримує за тім'я голову потерпілого інший відтягує його підборіддя, робить глибокий вдих і, приклавши свої губи до рота !!! (спосіб "рота в рот") або до носа (спосіб "рота в ніс") потерпілого, із зусиллям вдує йому в легкі своє повітря, що видихається. Щоб уникнути витоку повітря через ніс (при способі "рота в рот") або через рот (при способі "рота в ніс"), їх потрібно прикрити пальцями. Щоб потерпілий зробив видих, треба відняти від його рота свої губи, а великим пальцем руки, лежачої на підборідді, розкрити його губи. Повітря в легкі потерпілого можна вдувати також через трубку, 3 гігієнічною метою слідує перед проведенням штучного дихання прикрити рот або ніс потерпілого носовою хусткою, шматком марлі або бинта.          Частота вдування приблизно повинна відповідати частоті дихання людини, що надає допомогу (14-16 разів в хвилину). Крім вказаних способів штучного дихання, застосовують і ручні способи, однак вони менш ефективні і застосовувати їх можна тоді, коші у потерпілого відсугні пошкодження рук і грудної клітки.  Для проведення штучного дихання потрібно розстібнути або зняти одяг потерпілого, очистити йому рот і ніс від слизу, блювотної і кров'яної маси і чужорідних тіл, щоб забезпечити повну проходимість дихальних шляхів  Потерпілого укладають на спину, під лопатки підкладають валик з одягу. Хто надає допомогу, стоячи навколішки у голови потерпілого, бере його руки за передпліччя і по рахунку "разів, два, гри" різко відводить їх в сторони і назад, втримує їх в такому положенні біля 3 с. Потім по рахунку "чотири, п'ять, шість" з невеликим зусиллям притискує руки, зігнені в ліктях, до грудної клітки потерпілого (видих).          Якщо пошкоджені руки, але не пошкоджені ребра, потерпілий укладають на живіт, повернувши голову лицем в сторону і поклавши її на руку, зігнену в ліктьовому суглобі. Іншу руку потрібно витягнута вздовж голови. Встають навколішки над потерпілою особою до його голови, кладуть руки долонями на спину потерпілого так, щоб чотири зімкнених пальці лежали на нижніх ребрах. Нахиляючись уперед, по рахунку "разів, два, три" поступово давлять тягарем свого тіла на долоні. Потім при рахунку "чотири, п'ять, шість", відкинувшись назад, припиняють тиск руками (вдих). Частота таких рухів по описаних способах 12-16 разів в хвилину. Продовжувати штучне дихання слід, до відновлення самостійного дихання або до появи безперечних ознак смерті. При зупинці серця застосовують зовнішній (закритий) масаж серця. Потерпілого укладають на спину на тверду поверхню (ні в якому разі не можна провести масаж серця на м'якій основі). Стають зліва від потерпілого, кладуть ліву руку на область серця долонею вниз, накривають зверху правою рукою і проводять різкий енергійний поштовх з тим, щоб струс грудної клітки розповсюдився на серці. Натиск на грудну клітку проводять суворо вертикально приблизно на 4...5 см з частотою 60 разів в хвилину Якщо у потерпілого крім відсутності серцевої діяльності відсутнє і дихання, то нарівні з проведенням зовнішнього масажу серця проводять і штучне дихання. У таких випадках в перервах між вдихами проводять 3-4 енергійних натиснення на грудну клітку. Після цього хто надає допомогу проводить видих безпосередньо в рот або ніс потерпілого (дихання "рота в рот" або "рот в ніс"). Зовнішній масаж серця проводять до появи пульсу на великих артеріях і відновлення серцебиття і дихання.          У той же час навіть при відсутності лікувального ефекту зовнішній масаж серця і штучне дихання дозволяють забезпечити мінімальний кровообіг головного мозку до прибуття працівників швидкої допомоги або доставки потерпілого в лікувальну установу.