logo
konspekt_I_semestr_z_fiziki

Основні поняття кінематики.

Механіка – це розділ фізики, що вивчає закономірності механічного руху тіл, та причини його виникнення і зміни.

Механіка складається з кінематики, динаміки та статики.

Кінематикою називають розділ механіки, в якому вивчають рухи матеріальних тіл без врахування мас цих тіл і сил, що на них діють.

Динаміка – це розділ механіки, що вивчає рух тіл у зв’язку з їх взаємодією з іншими тілами.

Статика – це розділ механіки, що вивчає умови рівноваги тіл.

Механічним рухом тіла називають зміну його положення у просторі відносно інших тіл з часом.

Основна задача механіки полягає у визначенні положення тіла, що рухається, у будь-який момент часу.

Фізичне тіло, на відміну від математичного, окрім розмірів і форми характеризують також масою.

Тіло, розмірами якого при вивченні його руху можна знехтувати, називають матеріальною точкою.

Для визначення положення тіла у будь-який момент часу використується система відліку, яка включає в себе тіло відліку, пов’язану з ним систему координат і годинник.

За тіло відліку можна обрати будь-яке тіло і з кожним з них можна зв’язати свою систему координат. Тоді положення одного й того самого тіла можна одночасно розглядати в різних системах координат. При цьому ми отримаємо зовсім різні координати тіла. Це означає, що положення тіла є відносним: воно різне відносно різних тіл відліку.

Відносним є також рух тіла: в різних системах відліку швидкість його руху різна.

Траєкторією руху матеріальної точки називають уявну лінію, вздовж якої рухається точка.

Пройдену точкою відстань вздовж траєкторії від початкової точки до кінцевої точки називають шляхом. Шлях – скалярна величина.

Спрямований відрізок прямої, що сполучає початкову та кінцеву точки, називають переміщенням. Переміщення – векторна величина.

На рисунку 1 матеріальна точка рухається вздовж дуги АВ. Точка А – це положення матеріальної точки в початковий момент часу, точка В – це положення матеріальної точки в кінцевий момент часу, довжина S дуги АВ – це шлях, вектор (спрямований відрізок прямої, що сполучає точки А і В) – це переміщення.