Температура та її вимірювання.

Одне тіло може бути гарячішим або холоднішим за інше тіло. Для характеристики міри нагрітості тіл вводять поняття температури. Чим вища температура тіла, тим швидше рухаються молекули і тим більшою є їх середня кінетична енергія. Тому температура є мірою середньої кінетичної енергії молекул.

Температуру вимірюють термометром. Термометр являє собою прилад, у якому використовують залежність від температури об’єму, тиску, електричного опору тіла тощо. Найчастіше у практиці використовують залежність об’єму рідини (наприклад, ртуті чи спирту) від температури. При цьому термометр градуюють. Зазвичай температуру танучого льоду приймають за початок відліку (0), а температуру кипіння води за нормального атмосферного тиску – за кінець відліку (100). Шкалу між точками 0 і 100 ділять на 100 рівних частин, які називають градусами. Переміщення стовпчика рідини у термометрі на одну поділку відповідає зміні температури на один градус за шкалою Цельсія (1º С).

Окрім стоградусної температурної шкали Цельсія у фізиці дуже поширена абсолютна температурна шкала (шкала Кельвіна). Градус цієї шкали, який дорівнює градусу за шкалою Цельсія, називають кельвіном (К). Нуль за шкалою Кельвіна називають абсолютним нулем температур. За цієї температури поступальний рух молекул має припинятися. У природі нижчої температури існувати не може.

Шкала Кельвіна пов’язана із стоградусною шкалою Цельсія співвідношенням:

Т(К) = t(°С) + 273.

Зі зміною температури тіла змінюється його агрегатний стан. За низької температури тіло знахолиться у твердому стані. При нагріванні тіло за певної температури плавиться і переходить у рідкий стан. При подальшому нагріванні воно за певної температури випаровується і переходить у газоподібний стан.