logo
лекції

1.3. Стадія робочого проектування

Проектування освітлювальних установок ділиться на три частини: світлотехнічну, електротехнічну і економічну. Такий розподіл досить умовний. У світлотехнічній частині розв'язуються питання вибору систем і видів освітлення, джерел світла, освітлювальних приладів і їх розміщення.

В електротехнічній частині ключовим є питання про розміщення групових щитків, потім компонують і наносять на план всі види мереж, і проводять розрахунок їх перетинів.

В обсяг робочих креслень входять такі основні документи:

1) пояснювальна записка, яка складається лише в тих випадках, коли необхідне обґрунтування або опис проектних рішень, підсумкові ж дані й пояснення монтажного характеру переважно дають безпосередньо на плані;

2) плани освітлювальної установки по всіх поверхах або майданчиках різних відміток, для зовнішнього освітлення - генеральний план;

3) розрізи по архітектурно складних будівлях із зображенням світильників і місць трасування мереж;

4) конструктивні креслення як індивідуальні, так і безоб'єктні,

5) схеми і план – схеми живлячих мереж, якщо ці мережі з усіма необхідними даними не можуть бути зображені на планах освітлювальної установки;

6) замовлені специфікації;

7) таблиця умовних позначень.

На планах освітлювальної установки показують:

Особлива увага повинна приділятися маркуванні мереж. Для кожної їх ділянки повинні бути ясні перетин і число жил, марки кабельних виробів і спосіб прокладки, причому загальні або переважаючі для всього креслення дані можуть указуватися у примітках до плану.

Для того, щоб забезпечити рівномірне завантаження всіх фаз мережі на лініях повинні вказуватися номери груп. Це особливо важливо, оскільки тепер допускається зображувати групи одного виду освітлення, що прокладаються по загальній трасі, однією лінією.

Окремі елементи оформлення планів показані на рис. 1.1.

Зображення на планах освітлювальної мережі є одночасно і її однолінійною схемою, для правильного прочитання якої, у ряді випадків необхідно наголосити на числі провідників у лінії за допомогою зарубок (при двох дротах в лінії зарубки не наносять). З рис. 1.1,а видно, що один вимикач управляє двома лівими світильниками, другий - двома правими, а контактне роз'ємне з'єднання включено в мережу «напряму». У випадку, показаному на рис.1.1,б число зарубок буде однаковим, коли спільно вимикаються два ліві світильники або два крайніх. На рис. 1.1,в вказаний номер живлячої групи (7), клас пожежобезпеки (П-1), освітленість (50 лк), тип світильника (ППР), потужність лампи (150 Вт), висота установки світильників (2,7 м), номер конструктивного вузла кріплення світильника (3), марка кабелю і його переріз (АНРГ 4 мм2). При відносно великому числі світильників на плані перед позначенням типу світильників може вказуватися також їх число, як показано на рис.1.1,г.

На рис. 1.1,д показано три варіанти маркування світильників з люмінесцентними лампами, встановленими в лінію. Якщо весь ряд світильників живиться однією групою, достатнє маркування показано для верхньої лінії, якщо в ряду виділені світильники аварійного освітлення, місця їх установки слід конкретизувати, як показано для середньої лінії, якщо необхідно пояснити як розподілені світильники між групами, номери груп треба вказувати хоча б у перших світильників (нижня лінія).

Замовлені специфікації повинні охоплювати все устаткування і матеріали, окрім дрібних допоміжних матеріалів і метизів.

Рис. 1.1 - Елементи оформлення планів освітлювальних установок

Кількості повинні бути правильними і включати встановлений запас. Окремо складають специфікації устаткування, матеріалів і виробів, що підлягають виготовленню в майстерні електромонтажних заготовок, причому матеріали, з яких виконують ці вироби, повинні бути також враховані специфікацією.

При оформленні планів освітлювальних установок користуються таблицями умовних позначень.