10. Схеми приєднань гпп до зовнішньої мережі.

Схеми головних з'єднань підстанцій повинні задовольняти таким вимогам:

- бути економічними, простими, наочними та забезпечувати засобами авто­матичного відновлення живлення споживачів без втручання персоналу;

- забезпечувати надійне живлення споживачів у нормальному, ремонтному та післяаварійному режимах відповідно до категорії споживачів за надійністю;

• забезпечувати надійність транзиту потужності через підстанцію, якщо він передбачений, в нормальному, ремонтному та післяаварійному режимах відповідно до заданих його значень для ділянки мережі, що розглядається;

• допускати поетапний розвиток підстанції [5.2].

Залежно від місця підстанції в мережі живлення та способу її приєднання до мережі розрізняють підстанції (рис):

• тупикові, такі, що живляться однією (рис. а) або двома (рис. б) радіальними лініями від центра живлення (ЦЖ);

• відгалужувальні, такі, що приєднуються до однієї (рис., в) або до двох (рис. г) ліній "у відпайку";

• прохідні, такі, що приєднані до мережі за допомогою заходу та виходу лінії з двостороннім живленням, або лінії з подальшим приєднанням інших підстанцій (рис.д);

• вузлові, такі, що приєднані до мережі трьома та більше лініями (рис. 5.1, є, ж).

Відгалужувальні та прохідні підстанції об'єднані терміном "проміжні", а прохідні та вузлові, через шини яких проходять потоки потужності, називають транзитними.

Схеми приєднання підстанцій до мережі, кількість приєднань до однієї лінії вибирають залежно від значення навантаження та відповідальності споживачів, довжини ділянки мережі, доцільності її секціонування та необхідності транзиту потужності. Для деяких груп споживачів (тягові підстанції залізниць, насосні та компресорні станції магістральних трубопроводів тощо) ці питання регламентовані галузевими нормативними документами.

На рис.5.2 наведені схеми розподільних злагод вищої напруги, за допомогою яких підстанції з’єднували з мережею живлення за старими нормами технологічного проектування [5.1].

У деяких з цих схем замість вимикачів були застосовані відокремлювачі та короткозамикачі. Багато таких підстанцій знаходиться зараз в експлуатації, але на нових підстанціях від їх використання відмовились, оскільки наявність цих апаратів значно ускладнює схеми захисту та автоматики, вимагає утворення штучного КЗ для забезпечення умов вимкнення вимикача на початку лінії, що суперечить боротьбі за зменшення кількості пошкоджень. Тому ці апарати не пройшли сертифікацію і їх більше не застосовують.

Доцільність використання блочних схем без перемичок з боку вищої напруги часто визначається їх простотою та надійністю, а також густиною й дефіцитом території довколишньої забудови, оскільки за наявності перемички на напрузі 110кВ довжина підстанцій практично на 10 м більше, ніж без неї.