Принципи та схеми резервування.

Одним з основних способів підвищення надійності роботи схем електро­постачання є резервування живлення секцій, вводів, окремих споживачів та електроприймачів. Найчастіше в мережах низької напруги застосовують схему взаємного резервування між двома секціями (рис. 6.9) за допомогою секційного вимикача.

Живлення кожної секції забезпечують від незалежного джерела (наприклад, трансформаторів ТІ та Т2 двотрансформаторної підстанції) за умови, що кожен з них за своєю потужністю (пропускною здатністю) з врахуванням допустимого перевантаження може забезпечити навантаження обох секцій. Ввід резерву для електроприймачів першої категорії повинен здійснюватись автоматично.

Такі системи вводу резерву називають АВР. У схемі живлення за рис. 6.9 вимикачі Q1 та Q2 вибирають за повним навантаженням обох секцій, а секційний вимикач (СВ) Q3 - за навантаженням однієї секції. Особливістю схем вводу резерву на низькій напрузі є необхідність запобігання увімкненню обох джерел на паралельну роботу.

У цьому разі для такої мети використовують так зване електричне блокування, надійність якого не завжди є задовільною. Цю схему застосовують для розподільних щитів низької напруги трансформаторних підстанцій.

На рис. 6.10 показано схему живлену секціонованої системи шин від двох трансформаторів з окремим вводом на кожну секцію від кожного трансформатора. У цьому разі можна застосовувати механічне блокування між вимикачами вводів на кожну секцію. Вимикачі у цій схемі вибрані кожний за струмом навантаження секції, тобто такими, як секційний у схемі на рис 6.9.

Для розподільних пристроїв наступного рівня розподілу використання схем резервування з секційним вимикачем є недоцільне. у простих випадках достатнім може бути застосування однієї несекціонованої системи шин, а резервування забезпечувати за схемою, показаною на рис. 6.11. У цій схемі одна лінія є робочою, а друга - резервною. У цьому разі, якщо лад є довгими, можуть спостерігатись підвищені втрати електроенергії порівняно зі схемами, в яких обидві лінії є робочими. Живитися така схема може від двотрансформаторних ТП (рис. 6.9 і 6.10). Механічне блокування надійно забезпечує умови нарізної роботи трансформаторів.

У таких схемах автоматичного вводу резерву часто застосовують магнітні контактори. Це вирішення має багато недоліків а саме:

• котушка контактора весь час перебуває під напругою;

• зусилля притискання контактів зале»ить в}д напруги;

• можливість "залипання" контактів;

• вібрація (бряжчання) контактів;

• значне виділення тепла;

• велика тривалість процесу комутації.

Схеми АВР на контакторах застосовують на струми до 100-200 А.

Зважаючи на необхідність встановлення послідовно з кожним контактором відповідного автоматичного вимикача, конструкції систем АВР з контакторами займають багато місця.

Тому у схемах, що розглядаються на рис. 6.10 і на інших, передбачене використання АВР на автоматичних вимикачах з моторними приводами з необхідним комплектом допоміжного обладнання та контролером автоматичного керування. Автоматичні вимикачі мають функцію гарантованого розриву, що дає змогу інколи відмовитись від роз'єднувачів або вимикачів навантаження.

Схеми АВР, побудовані на автоматичних вимикачах з моторними при­водами, механічним та електричним блокуванням і контролером, забезпечують:

• автоматичний перехід з робочого вводу N на резервний ввід R у разі зменшення напруги на робочому вводі і наявності її на резервному вводі та повернення на робочий ввід у разі відновлення напруги на робочому вводі;

• управління пуском та зупиненням дизельної генераторної електростанції резервного генераторного живлення;

• вимкнення та увімкнення групи невідповідальних споживачів;

• примусове увімкнення будь-якого вводу, вимкнення обох вводів;

• наявність регулювання витримок часу з широким регулюванням.

Рис. 6.11. Схема резервування Рис. 6.12. Схема АВР від дизельної

живлення однієї несекціонованої генераторної станції (ДЕС) з

системи шин частковим розвантаженням