3. Методи наукового пізнання.
Про дослід як метод вивчення природи ви знаєте з основного курсу фізики. Шляхом узагальнення даних дослідів були сформульовані фізичні поняття, наприклад такі, як механічний і тепловий рухи, газ, рідина, тверде тіло тощо; введені фізичні величини для характеристики властивостей фізичних об'єктів: швидкість руху тіла, маса і об'єм тіла, тиск газу, температура тіла тощо; сформульовані емпіричні (отримані з дослідів) закони, наприклад закон Паскаля для рідин і газів, закон Джоуля—Ленца та ін. Метод, який дає змогу одержати нові знання за допомогою проведення досліду (експерименту), називають експериментальним. Цей метод — один із основних способів отримання наукових знань. Він найбільш часто застосовується в школі на уроках фізики. Проте важливо мати на увазі, що досліди, які проводяться на уроках або вдома, — це навчальні досліди. Вони відрізняються від дослідів, які проводяться в наукових лабораторіях.Науковому експерименту передує обґрунтована гіпотеза. Вона визначає мету і зміст експерименту. Вимірювання проводяться у строго визначених умовах, дані вимірювань точно обробляються. Експеримент завершується оцінкою похибки отриманого результату. У науковому експерименті вчені ставлять природі запитання, відповідь на яке наперед невідома. Для одержання надійних висновків дослід зазвичай повторюється багаторазово. Це приводить до того, що тривалість наукового експерименту часто вимірюється роками, а іноді й десятками років. Наприклад, досліди Джоуля з вимірювання відношення між роботою і кількістю теплоти продовжувалися з 1839 до 1850 року, а потім були повторені в 1878 році. Дослід не може бути єдиним джерелом знань. Спостереження, наприклад, показують нам, що Сонце сходить і заходить, а Земля перебуває у стані спокою. Повсякденні спостереження показують, що важке тіло падає швидше, ніж легке, що без дії сили тіла не можуть рухатися. Наука, як відомо, за істинні приймає твердження, що суперечать цим безпосереднім спостереженням. Дані досліду повинні бути осмислені і відтворені у системі наукових понять і законів. Тому поряд з дослідом як метод вивчення природи виступає теорія (теорія з грецької — наукове пізнання, дослідження; використання цього терміна правомірне тільки у застосуванні до науки). Теорія узагальнює дані дослідів на основі мислення, збагачує їх і робить новими, більш глибокими знаннями. Теорія виходить за межі безпосереднього (чуттєвого) сприйняття і ставить завдання знайти об'єктивно існуючі закономірності. Видатний учений Д. І. Менделєєв говорив, що «...сила науки полягає у теоретичному мисленні. Якщо немає теоретичного узагальнення, то наші знання ще не є наукою, силою, а вони є рабством перед тим, що вивчається».
Експеримент часто проводиться для того, щоб підтвердити або відкинути теорію. Однак сам по собі експеримент, якщо він не пов'язаний з певними теоретичними передбаченнями, не має наукової цінності. Деякі експериментальні відкриття, наприклад відкриття електризації, у свій час ніяк не вплинули на розвиток фізики тому, що не була підготовлена теоретична база. Експериментальний метод дає результати тільки у поєднанні з теоретичним. Теорія систематизує дані дослідів на основі певних узагальнень, ідей. Вона слугує засобом отримання нових знань і вказує шляхи практичного використання відкритих закономірностей. Критерієм правильності висновків теорії є дослід, практика. Процес розвитку знань, таким чином, іде від досліду (спостереження, експеримент) до абстрактного мислення — теорії, а потім до практики.
Наукові знання являють собою єдність емпіричного і теоретичного. Проте у пізнанні звичайно виділяють два рівні — емпіричний і теоретичний. Поділ цих рівнів пізнання відображає різницю у методах пошуку знань. Емпіричне дослідження містить у собі дослід як засіб отримання фактів і виявлення зовнішніх зв'язків, емпіричне узагальнення фактів, формування емпіричних понять і емпіричних законів. Теоретичні знання містять у собі, по-перше, систему вихідних теоретичних понять, принципів (принципіум з латинської — початок, основа; принципами називають судження, які узагальнюють дані досліду і слугують основними положеннями будь-якої теорії) і гіпотез; по-друге, сукупність висновків, наслідків (умовиводів), які одержують з основних положень за допомогою логічних і математичних викладів. Вихідні поняття, принципи або гіпотези становлять основу теорії. В основі термодинаміки, наприклад, лежать поняття і два принципи (начала) термодинаміки — термодинаміка як теорія, що побудована на основі принципів. Молекулярно-кінетична теорія будується на іншій основі — на основі гіпотез про молекулярну будову тіл і про властивості молекул. Ці гіпотези задають модель (механічну аналогію) властивостей системи молекул, тому говорять, що молекулярно-кінетична теорія будується на основі модельних гіпотез. Принципи або гіпотези, покладені в основу теорії, являють собою узагальнення дослідних даних — спостережень, експерименту, виробничої практики. Однак в узагальненні дослідних даних міститься елемент теоретичного знання: як принципи, так і гіпотези не виводяться безпосередньо й однозначно з досліду. Для знаходження принципів і гіпотез одних даних досліду недостатньо.
Другу частину теоретичного знання, як уже зазначалося, становить система висновків, отриманих з основних положень за допомогою логічних висновків і математичних виведень, — система математичних співвідношень між фізичними величинами, які відображають властивості фізичних об'єктів. Відповідність цих висновків даним досліду слугує підтвердженням правильності вихідних положень теорії. Висновки з основних положень у тій або іншій теорії можуть бути одержані різними прийомами. Прийоми, що дають змогу отримати нові знання, слугують методами дослідження в рамках теорії. З термодинаміки, наприклад, ми дізнаємося про метод кругових процесів, із молекулярно-кінетичної теорії — про статистичний метод. Фізична теорія правильно відображає природу явищ, які вона описує, якщо її застосовувати в тій сфері, для вивчення якої вона створена. Будь-яку теорію не можна вважати тотожною природі. Теорія — це відображення, картина реальних фізичних явищ, але відображення в єдності і цілісності, у системі. Її завдання, як вважав Л. Больцман,— слугувати скеровуючим початком для теоретичної думки й експерименту, бути способом пояснення і способом руху людської думки до істини.
- Вступ. Фізика як наука. План
- 1. Зародження і розвиток фізики як науки.
- 2. Роль фізичного знання в житті людини й розвитку суспільства.
- 3. Методи наукового пізнання.
- Механічний рух. Система відліку. Відносність руху. Матеріальна точка. Траєкторія. Шлях і переміщення. Швидкість. Додавання швидкостей. Рівномірний прямолінійний рух.
- 1. Механічний рух. Система відліку. Відносність руху. Матеріальна точка. Траєкторія. Шлях і переміщення.
- 3. Рівномірний прямолінійний рух. Графіки залежності кінематичних величин від часу.
- Запитання для самоперевірки
- Прискорення. Рівноприскорений прямолінійний рух. Графіки залежності кінематичних величин від часу. План
- 1. Прискорення. Рівноприскорений прямолінійний рух.
- Запитання для самоперевірки
- Рівномірний рух по колу. Період і частота обертання. Лінійна і кутова швидкості. Доцентрове прискорення. План
- 1. Рівномірний рух по колу. Період і частота обертання. Лінійна і кутова швидкості.
- 2. Доцентрове прискорення.
- Запитання для самоперевірки
- Перший закон Ньютона. Інерціальні системи відліку. Принцип відносності Галілея. План
- 1. Інерція та інертність.
- 2. Інерціальні системи відліку. Принцип відносності Галілея.
- 3. Перший закон Ньютона.
- Запитання для самоперевірки
- Маса. Сила. Додавання сил. Другий закон Ньютона. Третій закон Ньютона. План
- 1. Маса.
- 2. Сила. Додавання сил.
- 3. Другий закон Ньютона.
- 4. Третій закон Ньютона.
- Запитання для самоперевірки
- Гравітаційні сили. Закон всесвітнього тяжіння. Сила тяжіння. Рух під дією сили тяжіння. План
- 1. Гравітаційні сили. Закон всесвітнього тяжіння.
- 2. Сила тяжіння. Рух під дією сили тяжіння.
- Запитання до самоперевірки
- Вага тіла. Невагомість. Рух штучних супутників Землі. Перша космічна швидкість. План
- 1. Вага тіла.
- 2. Невагомість.
- 3. Рух штучних супутників Землі. Перша космічна швидкість.
- Запитання для самоперевірки
- Сила пружності. Закон Гука. Сила тертя. Коефіцієнт тертя. План
- 1. Сила пружності. Закон Гука.
- 2. Сила тертя. Коефіцієнт тертя.
- Запитання для самоперевірки
- Момент сили. Умови рівноваги тіла. Важель. План
- 1. Статика. Умови рівноваги тіла.
- 2. Момент сили.
- Запитання до самоперевірки
- Імпульс (кількість руху) тіла. Закон збереження імпульсу. Реактивний Рух. План
- 1. Імпульс (кількість руху) тіла. Закон збереження імпульсу.
- 2. Реактивний Рух.
- Запитання для самоперевірки
- Механічна робота. Потужність. Кінетична і потенціальна енергія. Закон збереження енергії в механіці. Коефіцієнт корисної дії простих механізмів. План
- 1. Механічна робота. 000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000
- 2. Потужність.
- 3. Механічна енергія. Закон збереження енергії в механіці. Коефіцієнт корисної дії простих механізмів.
- Запитання для самоперевірки
- Основні положення молекулярно-кінетичної теорії та її дослідне обґрунтування. Маса та розмір молекул. Стала Авогадро. План
- 1. Основні положення молекулярно-кінетичної теорії та її дослідне обґрунтування.
- 2. Маса та розмір молекул. Стала Авогадро.
- Запитання для самоперевірки
- 1. Взаємодія атомів і молекул у газах, рідинах і твердих тілах.
- 2. Температура та її вимірювання. Абсолютна температурна шкала. Закон Дальтона.
- 3. Швидкість молекул газу. Дослід Штерна.
- Запитання для самоперевірки
- Ідеальний газ. Основне рівняння молекулярно-кінетичної теорії ідеального газу. План
- 1. Ідеальний газ.
- 2. Основне рівняння молекулярно-кінетичної теорії ідеального газу.
- Запитання для самоперевірки
- Рівняння стану ідеального газу (рівняння Клапейрона - Менделєєва). Ізопроцеси в газах. План
- 1. Рівняння стану ідеального газу.
- 2. Ізопроцеси в газах.
- Запитання для самоперевірки
- Пароутворення (випаровування та кипіння). Конденсація. Питома теплота пароутворення. Насичена і ненасичена пара, їх властивості. План
- 1. Пароутворення (випаровування та кипіння). Конденсація.
- 2. Питома теплота пароутворення.
- 3. Насичена і ненасичена пара, їх властивості.
- Запитання для самоперевірки
- Вологість повітря та її вимірювання. План
- 1. Вологість повітря.
- 2. Точка роси. Вимірювання вологості повітря.
- Запитання для самоперевірки
- Поверхневий натяг рідин. Сила поверхневого натягу. Змочування. Капілярні явища. План
- 1. Поверхневий натяг рідин. Сила поверхневого натягу.
- 2. Змочування.
- 3. Капілярні явища.
- Запитання для самоперевірки
- Кристалічні та аморфні тіла. Механічні властивості твердих тіл. Види деформацій. Модуль Юнга. План
- Запитання для самоперевірки
- 1. Плавлення і тверднення тіл. Питома теплота плавлення.
- 2. Згоряння. Питома теплота згоряння палива.
- 3. Рівняння теплового балансу.
- Запитання для самоперевірки
- Теплове розширення тіл. План
- 1. Теплове розширення твердих тіл, рідин і газів
- 2. Причини теплового розширення.
- 3. Характеризуємо теплове розширення твердих тіл.
- 4. Теплове розширення у природі й техніці.
- Тепловий рух. Внутрішня енергія тіла і способи її зміни. Кількість теплоти. Питома теплоємність речовини. Робота в термодинаміці. План
- 1. Внутрішня енергія тіла і способи її зміни.
- 2. Кількість теплоти. Питома теплоємність речовини.
- 3. Робота в термодинаміці.
- Запитання для самоперевірки
- Закон збереження енергії в теплових процесах (перший закон термодинаміки). Застосування першого закону термодинаміки до ізопроцесів. Адіабатний процес. План
- 1. Закон збереження енергії в теплових процесах (перший закон термодинаміки).
- 2. Застосування першого закону термодинаміки до ізопроцесів. Адіабатний процес.
- 1. Необоротність теплових процесів.
- 2. Принцип дії теплових двигунів. Цикл Карно.
- 3. Коефіцієнт корисної дії теплового двигуна і його максимальне значення.
- 4. Теплові двигуни і проблеми охорони навколишнього середовища.
- Запитання для самоперевірки