3.2. Радіоактивність
3.2.1. Радіоактивність. Закон радіоактивного розпаду.
3.2.2. Закономірності альфа і бета розпаду. Механізм альфа-розпаду.
3.2.3. Гамма-випромінювання. Взаємодії гамма-променів з речовиною.
3.2.1. Радіоактивність. Закон радіоактивного розпаду
Явище самочинного перетворення деяких нестійких ядер одних елементів в ядра інших елементів з випромінюванням різних типів елементарних частинок і електромагнетних хвиль надзвичайно малої довжини називається радіоактивністю.
Вперше це явище спостерігав французький фізик Анрі Беккерель ще в 1896 році. Подальші дослідження в цій області здійснювало подружжя Кюрі (П’єр Кюрі й Марія Кюрі, а також Резерфорд та ряд інших фізиків). Явище радіоактивності безпосередньо обумовлене лише внутрішньою будовою ядра і не залежить від зовнішніх умов (тиску, агрегатного стану, температури та ін.). Будь-які спроби вплинути на хід радіоактивного розпаду не мали позитивних наслідків. Виявлені закономірності радіоактивного розпаду залишались незмінними. Радіоактивні ядра часто називають материнськими, а ядра, які утворюються при радіоактивному розпаді – дочірніми. Перед розпадом материнське ядро завжди має енергетичну невигідність, тобто маса вихідного ядра перевищує суму мас продуктів розпаду. Тому кожне радіоактивне перетворення відбувається із виділенням енергії.
За своєю природою явище радіоактивності не відрізняється від розпаду “компаунд”-ядер, утворених дією деяких елементарних частинок на стабільні ядра. Але лише ті “компаунд” – ядра відносяться до радіоактивних, час життя яких можна виміряти експериментально. В даний час до радіоактивних відносяться всі ядра з часом життя 10-9 – 1022 с.
Відмітимо, що радіоактивні ядра містять надлишок нейтронів або протонів порівняно із стабільними ядрами. В першому випадку стабільність ядра знижена підвищеною кількістю нейтрон-нейтронних взаємодій, а в другому випадку – протон-протонних взаємодій. Самочинно змінюючи свій склад, такі ядра переходять в стабільну область.
Радіоактивність може бути як природною так і штучною. Штучна радіоактивність була виявлена після синтезу необхідних ядер в 1936р. подружжям Ф. Жоліо-Кюрі і І. Жоліо-Кюрі.
Як і будь-який квантовий процес радіоактивність – явище статистичне. Однакові радіоактивні ядра в невеликій кількості розпадаються через різні проміжки часу. В цьому випадку будь-який прогноз розпаду є неможливим. Про середній час життя радіоактивних ядер судять лише для дуже великих кількостей однакових радіоактивних ядер. Те, що окремі радіоактивні ядра в системі мають дуже різний час життя, пояснюється такими причинами:
а) кулонівські сили протонів сильно протидіють вилітанню із ядер заряджених частинок ;
б) радіоактивні перетворення відбуваються не лише під дією сильних і електромагнетних взаємодій, але і під впливом слабких взаємодій, інтенсивність яких майже на два порядки нижча;
в) розпад відбувається тим повільніше, чим менша енергія при цьому звільнюється;
г) імовірність розпаду залежить від спінів материнського й дочірнього ядер. Чим більше їх спіни відрізняються, тим повільніше йде цей процес.
Імовірність протікання радіоактивного розпаду за одиницю часу визначається сталою розпаду . З макроскопічного числа N однакових радіоактивних ядер за одиницю часу розпадається N ядер. Цей добуток N називають активністю препарату. За одиницю активності взято один розпад за одну секунду. Цю величину називають Беккерелем.
1Бк = 1 розп./с.
- Взаємодія бета-частинок з речовиною................. ...........................88
- Передмова
- 3.1. Атомне ядро
- 3.1.2. Будова ядра. Нуклони, їх характеристики і взаємоперетворення. Нейтрино
- 3.1.3. Енергія зв’язку нуклонів у ядрі. Дефект маси. Ядерні сили і їх природа. Мезони Внутрішню енергію ядра можна розрахувати за формулою
- 3.1.4. Феноменологічні моделі будови атомного ядра
- 3.2. Радіоактивність
- Часто користуються несистемною одиницею активності Кюрі, яка відповідає активності 1г радію
- 3.2.2. Закономірності альфа - і бета – розпаду
- 3.2.3. Гамма-випромінювання. Взаємодії - променів з речовиною
- 3.3. Ядерні реакції
- 3.3.2. Реакції ділення. Ланцюгова реакція. Використання ядерної енергії
- 3.3.3. Термоядерні реакції. Енергія зірок. Керований термоядерний синтез
- 3.3.4. Ядерна зброя
- Розділ 2
- 3.4.2. Джерела опромінення. Природна й штучна радіоактивність
- 3.4.3. Потік і інтенсивність іонізуючих випромінювань
- 3.5. Взаємодія елементарних частинок
- 3.5.2.Вільний пробіг важких заряджених частинок у речовині.
- 3.5.3. Взаємодія бета-частинок з речовиною
- 3.5.4. Взаємодія нейтронів з речовиною
- Звідси радіус ядра дорівнює
- 3.6. Елементи дозиметрії
- 3.6.2. Особливості взаємодії різних видів випромінювання з біологічними об'єктами
- 3.6.3. Дія іонізуючого випромінювання на організм людини
- 3.6.4. Вплив іонізуючого випромінювання на біологічні об'єкти при загальному опроміненні
- 3.7. Біологічна дія іонізуючого випромінювання
- 3.7.2. Первинні процеси дії іонізуючих випромінювань
- 3.7.3. Деякі міри захисту від зовнішнього і внутрішнього опромінення
- 3.7.4. Розрахунок захисту і захисні матеріали
- Максимальний пробіг β - частинок різної енергії в речовині
- Радіоактивних речовин
- Орієнтовні норми радіаційної безпеки людей
- Перевідні коефіцієнти одиниць вимірювання радіоактивності:
- Середнє опромінення людини на землі, мЗв/рік
- Середня величина опромінення населення колишнього срср (1991р.) мЗв/рік
- Потужності експозиційної дози іонізуючого випромінювання в салоні пасажирського літака
- Місця нагромадження радіонуклідів в організмі людини
- Рівні радіоактивності деяких рідин
- Гранично допустимі вмісти деяких радіонуклідів в тілі людини (мкКі)
- Наслідки опромінення людини
- Радіоізотопний склад чорнобильського викиду
- Розподіл 131i і 137 Cs в різних районах земної кулі після аварії на чаес
- Тимчасові допустимі рівні вмісту 137Cs і 90Sr в харчових продуктах і питній воді, установлені після аварії на Чорнобильській аес (1991р.)
- Граничні допустимі дози опромінення, схвалені комісією ядерного регулювання сша (мЗв/рік)
- Закон україни Про охорону навколишнього природного середовища
- Загальні положення
- Екологічні права й обов'язки громадян
- Повноваження рад в області охорони навколишньої природного середовища
- Повноваження органів керування в області охорони навколишньої природного середовища
- Спостереження, прогнозування, облік і інформування в області навколишнього природного середовища
- Екологічна експертиза
- Стандартизація і нормування в області охорони навколишнього природного середовища
- Контроль і нагляд в області охорони навколишньої природного середовища