Ціни на біопальне та нафтопродукти (за даними Fachagentur Nachwachsende Rohstoffe, Guel-zow, 2006*

Примітка: * – дані авторів станом на 2008 рік

Україна має великий потенціал біомаси, придатний до енергетичного використання, зокрема відходи сільського господарства (солома, качани кукурудзи, лузга соняшника*, тверді побутові відходи, що переважно складаються з лігноцелюлози. Сировиною для паливного етанолу може бути також меляса (її обсяги становлять близько 2 млн. т/рік*, зернові культури, картопля, фрукти, спеціальні технічні культури.

У грудні 2006 року Кабмін затвердив Програму розвитку виробництва дизельного біопалива на 2007-2010 роки. Відповідно до цієї Програми, Україна планує до 2010 року побудувати щонайменше 20 заводів із виробництва біодизелю продуктивністю від 5 до 100 тис. тонн на рік загальною потужністю не менш ніж 623 тис. тонн на рік.

Біопаливо сьогодні розглядається в Україні як вагома альтернатива традиційному пальному. Станом на 2007 рік, згідно з розрахунками Інституту цукрового буряка УААН і НТЦ «Біомаса» (м. Київ*, собівартість біодизеля у нашій країні складає 0,42 євро/л, біоетанолу – 0,67 євро/л. Проте виробництво біопалива в промислових об'ємах ще не налагоджене так, як приміром у Німеччині, яка займає лідируючі позиції з виробництва біодизеля в ЄС.

Відомо, що з однієї тонни ріпакового насіння отримують близько 270 кг біопального. В Україні під ріпак зайнято значні посівні площі. Планується засіяти цією культурою значну частину Чорнобильської зони і тут же спорудити завод із виробництва біопального.

25 квітня 2008 р. у Чернівцях (вул. Південно-Кільцева, 2* роз­почала роботу перша в Україні та країнах Східної Європи спеціалізована біопаливна автозаправна станція. На АЗС реалізується два види моторного палива, виготовленого з біологічної сировини: аналог високооктанового бензину – паливо «БІО-100» та дизельного палива – біодизель. 24 лютого 2008 року відбувся перший комерційний політ літака на біопаливі. Боїнг-747 британської авіакомпанії Virgin Atlantic

здійснив політ із лондонського міжнародного аеропорту Хітроу до Амстердама. У перший екологічно чистий політ пасажирів не взяли.

Біогаз – метан утворюється на основі анаеробного бродіння органічної сировини. З 1 тонни органічної сухої речовини гною можна отримати 6 000 м³ біогазу, тобто 400 кг умовного палива.

Технологія одержання біогазу досить проста: гноєм, сміттям, соломою, листям заповнюють бетонні ємності або колодязі будь-якого об’єму. Ємність має бути щільно закрита, щоб не було доступу кисню. Газ, що утворюється в процесі бродіння, відводять у приймачі або безпосередньо в газову плиту. Після процесу бродіння залишається добриво: знезаражене, без запаху, більш цінне, ніж звичайний гній. 1 м³ біогазу вистачає, щоб освітлювати невелике приміщення протягом 6-8 год.

В Україні щорічно виробляється 23 млн. тонн соломи. І десь приблизно 3,5 тис. тонн просто спалюють на ланах. Для порівняння – Данія лише шляхом переробки соломи та біомаси виробляє 3 % електроенергії, що споживається країною за рік. У США 1,6 % потреби в енергії покривається за рахунок біогазу, у Швейцарії – 2,9 %, в Індії – 20 %.

Поклади гідратів метану, які залягають у глибинах океану, – перспективне джерело енергії. Гідрати – утворені водою та газом тверді структури, які нагадують лід. Вони стійкі тільки за низьких температур і високого тиску, а тому швидко руйнуються, коли їх дістають із дна. Фахівці Брукхевенської національної лабораторії Сполучених Штатів уважають, що природного газу в гідратних родовищах океану більше, ніж у всіх інших джерелах, що використовують для видобутку газу тепер. Із одного літра «твердого палива» можна одержати 168 літрів газу. На думку дослідників, видобуток нового палива розпочнеться не раніше, ніж через десять років. Сконструйований нещодавно прилад допоможе розробити технологію видобутку, яку можна буде застосовувати в промислових умовах.

Водень – альтернативний вид пального, який взаємо­діючи з киснем, виділяє енергію та єдиний побічний продукт – воду. Цікавий приклад – Ісландія, яка заявила про намір створити «першу в світі водневу економіку». Наразі автобуси із водневими двигунами випробовують в Рейк’явіку. Цілком можливо використання багатих геотермальних джерел енергії в Ісландії для виробництва водню.