1. Вологість повітря.

З поверхні водойм, вологого ґрунту, листків рослин, легенів і шкіри тварин та людини в атмосферу Землі випаровується величезна кількість водяної пари (10¹⁴ т/рік), тому атмосферне повітря завжди вологе. Вміст водяної пари в повітрі, тобто його вологість, можна охарактеризувати декількома величинами.

Атмосферне повітря є сумішшю різних газів (N₂ = 78 %, O₂ = 21 %, інертні гази, водяна пара). Тиск, який чинила б водяна пара, коли б не було інших газів, називають парціальним тиском водяної пари. Парціальний тиск пари ще називають пружністю. За парціальним тиском водяної пари не можна судити про те, наскільки водяна пара в цих умовах близька до насиченої. Тому ввели величину, яка показує наскільки водяна пара за певної температури близька до насичення - відносну вологість повітря.

Відносна вологість - це відношення парціального тиску водяної пари p, що міститься в повітрі за певної температури, до тиску p_н насиченої пари (за такої самої температури), виражена у відсотках:

Абсолютна вологість - це кількість водяної пари в повітрі, виражена для зручності в грамах на кубічний метр (г/м³), або це густина ненасиченої пари. Через густину пари можна знаходити й відносну вологість, адже згідно з рівнянням (3.3.1) тиск пари пропорційний її густині, або відносна вологість дорівнює: де ρ - відповідно густина ненасиченої пари (абсолютна вологість); ρ₀ - густина насиченої водяної пари.