БіЛЕТИ 21-25

2 Питання

Засвоєння учнями системи фізичних знань та здатність застосовувати їх у процесі пізнання і в практичній діяльності є одним з головних завдань навчання фізики в середній школі. Ядро змісту фізичної освіти складають наукові факти і фундаментальні ідеї, поняття і моделі, закони і теорії, покладені в основу побудови шкільного курсу фізики. Його системоутворюючими елементами є:

чуттєво усвідомлені уявлення про основні властивості і явища оточуючого світу, які стають предметом вивчення в певному розділі фізики (наприклад, механічний рух у його буденному сприйнятті як переміщення в просторі, просторово-часові уявлення тощо);
основні поняття теоретичного базису (наприклад, для механіки – це швидкість, прискорення, сила, маса, імпульс тощо) та об’єднуючі їх ідеї і принципи (відносність руху), необхідні для усвідомлення суті перебігу фізичних явищ і процесів;
абстрактні моделі, покладені в основу теоретичної системи (матеріальна точка, інерціальна система відліку);
формули, рівняння і закони, що відтворюють співвідношення між фізичними величинами (рівняння руху, закони Ньютона тощо);
різноманітні застосування фізичних знань до розв’язання практичних завдань та наслідки їх використання в пізнавальній практиці (розрахунок гальмівного шляху, відкриття планети Уран тощо).

ІІ. Взаємодія тіл (20 год)

Взаємодія тіл. Результат дії сил: деформація і зміна швидкості. Інерція. Маса як міра інертності тіла. Сила та одиниці сили. Графічне зображення сили. Складання сил, що діють вздовж однієї прямої. Рівновага сил.

Момент сили. Умова рівноваги важеля. Блок. Прості механізми.

Деформація тіла. Сила пружності. Закон Гука. Вимірювання сил. Динамометри.

Земне тяжіння. Сила тяжіння. Вага тіла. Невагомість.

Тертя. Сила тертя. Коефіцієнт тертя ковзання.

Тиск і сила тиску. Одиниці тиску. Тиск рідин і газів. Манометри. Закон Паскаля. Сполучені посудини. Насоси.

Атмосферний тиск. Вимірювання атмосферного тиску. Дослід Торрічеллі. Барометри. Залежність тиску атмосфери від висоти.

Виштовхувальна сила. Закон Архімеда. Гідростатичне зважування. Умови плавання тіл.

Лабораторні роботи

Конструювання динамометра
Вимірювання ваги тіла за допомогою динамометра
Зважування тіл гідростатичним методом
Вимірювання коефіцієнта тертя ковзання
З’ясування умов рівноваги важеля

Демонстрації

Досліди, що ілюструють явища інерції та взаємодії тіл.
Деформація тіл.
Додавання сил, напрямлених уздовж однієї прямої.
Прояв та вимірювання сил тертя ковзання, кочення, спокою.
Способи зменшення й збільшення сили тертя.
Кулькові та роликові підшипники.
Рівновага тіл під дією кількох сил.
Момент сили. Правило моментів.
Будова і дія важеля, блоків.

За результатами вивчення розділу учень:

називає види сил, способи їх вимірювання, одиниці сили, ваги, тиску, моменту сили, причини виникнення атмосферного тиску, способи його вимірювання, умови плавання тіл; наводить приклади взаємодії тіл, прояву інерції, різних видів сил, застосування важелів і блоків, сполучених посудин; формулює умови рівноваги тіл, закони Гука, Паскаля, Архімеда, означення інерції, сили, моменту сили, сили тиску, сили тертя; розрізняє поняття ваги і маси тіла, сили тяжіння і ваги, тиск і силу тиску; дотримується правил складання сил; записує формули моменту сили, сили пружності, сили тяжіння, ваги тіла, сили тертя ковзання, сили тиску, виштовхувальної сили;

може описати різні прояви механічної взаємодії, земне тяжіння, виникнення сили пружності при деформації тіла, дослід Торрічеллі, залежність атмосферного тиску від висоти; зобразити силу, зазначаючи напрям, значення і точку прикладання, класифікувати види сил за їхньою природою; характеризувати умову рівноваги важеля, механічні властивості твердих тіл, способи зменшення і збільшення сили тертя, залежність сили пружності від деформації, тиску рідини на дно і стінки посудини від висоти і густини; пояснити причину виникнення сили тяжіння, невагомості, сили тертя, сили пружності, тиску в рідинах і газах, встановлення рівня рідин у сполучених посудинах, принцип дії водопроводу, шлюзів, гідравлічного пресу, насосів; обґрунтувати існування тиску в рідинах і газах на основі молекулярно-кінетичних уявлень;

здатний спостерігати наслідки механічної взаємодії тіл; конструювати динамометр; вимірювати сили, вагу тіла, тиск, атмосферний тиск, застосовувати гідростатичний метод для зважування тіл; користуватися динамометром, манометром, барометром;

може розв’язувати задачі, застосовуючи формули сил тяжіння, тертя, тиску, пружності, моменту сил, умови рівноваги тіл, закони Гука, Паскаля, Архімеда.

Содержание