3. Екологізація сільського господарства

Стратегічними пріоритетами сільського господарства ще до недавнього часу були: інтенсифікація с/г, розвиток монокультурного господарства, поширення пестицидів і синтетичних мінеральних добрив. Усе це призвело до кризової ситуації в галузі.

Екологізація с/г сьогодні спрямована на збереження родючості ґрунту, використання органічних добрив, сиде­ратів і посівів багаторічних трав, полезахисне лісороз­ведення, безвідвальний та мінімальний обробіток ґрунту, обмеження використання важкої техніки. Наведені напрямки сприятимуть вирощуванню екологічно чистої продукції та охороні НПС.

Важливий напрям екологізації с/г – збереження родю­чості ґрунту, яка, як відомо, залежить від вмісту гумусу.

У середньому 80-90 % органічних решток мінералізується до кінцевих продуктів і лише 10-20 %, а інколи і менше, бере участь в утворенні гумусу або нагромаджується в ґрунтах у формі стійких до розпаду сполук. Наприклад, з 1 т внесеного підстилкового гною у ґрунтах Полісся утворюється 42 кг, Лісостепу – 54 і Степу – 56 кг гумусу. Тобто коефіцієнт перетворення гною в гумус становить близько 5 %. Гумус – це джерело мінеральних елементів живлення для рослин; його компоненти з частинками ґрунту утворюють комплекси, які поліпшують структуру і зумовлюють поглинальну здатність ґрунту; гумусові кислоти прискорюють процеси вивітрювання мінералів тощо.

Накопичення та збереження наявного рівня гумусу досягається різними шляхами. Зокрема: а* внесення орга­нічних добрив; б* внесення мінеральних добрив, особливо азотних, які засвоюються рослинами і запобігають руйну­ванню гумусу; в* неглибокий обробіток ґрунту, який обері­гає активну мікрофлору верхнього горизонту та сприяє розкладанню органічних речовин; г* оптимізація водного, повітряного і теплового режимів ґрунту; д* науково обґрун­товане чергування культур, яке б передбачало розмі­щення в сівозміні бобових культур, використання парових полів, ущільнюючих і проміжних посівів тощо.

Екологізація с/г вимагає застосування біоджерел жив­лення рослин: гній, компост, торф, болотяний мул, сапро­пель, сидерати тощо.

Підрахунки свідчать, що наявний в Україні потенціал органічних добрив (гною, торфу* використовується не більше як на 40 %. Якщо в США на 1 га ріллі вносять – 15,5 т органіки, в Англії – 26 т, в Голландії – 76 т, то в Україні в середньому – 8,5 т. На жаль, у нас не вистачає як техніки, так і технологій утилізації та внесення органічних добрив.

Перспективним добривом сьогодні вважають сапропель – це відклади прісних водойм, які складаються з органічних речовин і мінеральних добавок. Вони форму­ються внаслідок біохімічних, мікробіологічних і фізико-механічних процесів із залишків рослинних і тваринних організмів, які населяють водойму, а також органічних частин, що заносяться у водойму вітром і течією.

До складу органічної частини сапропелю входять гумі­нові та фульвокислоти, амінокислоти, геміцелюлоза і водо­розчинні речовини. Серед мінеральних елементів багато Нітро­гену, Фосфору, Калію, Мангану, Феруму, Купруму, Бору тощо.

Наразі важливе значення має застосування на полях сидератів – зелених добрив із певних рослин, які виро­щують на ґрунті, а потім приорюють у ґрунт, перемішуючи з верхнім шаром. Нині рекомендовано окремі види рослин–сидератів, використовувати на певних типах ґрунтів (Табл. 14*.

Екологічне землеробство ґрунтується на відмові від застосування хімічних препаратів під час вирощування рослинної продукції. У Великобританії налічується близько півтисячі ферм, де виробляють екологічно чисту продукцію. Нині 20 % австралійського сільського господарства – орга­нічне. Данія передбачає прийти до цього показника до 2010 р.

Таблиця 14