2. Історія винайдення електровимірювальних приладів

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

електричний вимірювальний прилад

Історія створення перших електровимірювальних приладів починається з 1733 року коли у Франції вченим Ш.Дюфе був створений електроскоп. Перший у світі електровимірювальний прилад -- «покажчик електричної сили» був представлений Г.В. Рихманом та М. В. Ломоносовим на загальних зборах Петербурзької Академії наук 29 березня 1745 р. У ту епоху ніяких електровимірювальних приладів ще не було і дослідження фізиків по електриці були тільки якісними.

На рис.12 наведено схематичне зображення «Покажчика електричної сили». Він являв собою лляну нитку 1, укріплену на металевій стійці 2. На основі стійки містився деревяний квадрант 3 небагато більшого радіусу, чим довжина нитки. Якщо стійку 2 зєднати з наелектризованим тілом, то внаслідок однойменної електризації стійки і нитки остання буде відштовхуватися від стійки. По величині відхилення нитки, що виміряється по шкалі на деревяному квадранті, можна судити про «електричну силу», що в часи Ломоносова було характеристикою електричних явищ.

Вивчаючи грози, Ломоносов запропонував дуже оригінальний прилад для визначення максимальної «електричної сили». Цей прилад містив дуже важливу частину -- пружину для створення протидіючого моменту.

В першій половині XIX століття зявилися гальванометри та були обґрунтовані основи методів електричних вимірювань: балістичний (Е.Ленц, 1832 р.), мостовий (Крісті, 1833 р.) та компенсаційний методи (І.Поггендорф, 1841 р.). В цей же час вченими різних країн створюються міри електричних величин, які приймаються як еталони. Друга половина XIX століття - це період розвитку нової галузі знань - електротехніки, а також винаходів та розробок електровимірювальних приладів:

Ш 1871 рік -- вчений О.Г.Столетов вперше застосував балістичний метод для магнітних вимірювань та дослідив залежність магнітної сприйнятливості феромагнетиків від напруженості магнітного поля;

Ш 1880 - 1881 роки -- французький інженер Депре та фізіолог дАрсонваль побудували високочутливі гальванометри с дзеркальним відліком;

Ш 1881 рік -- німецький інженер Ф.Уппенборн створив електромагнітний прилад;

Ш 1894 рік -- німецький інженер Т.Бругер створив логометр;

Ш кінець XIX - початок XX століття -- М.О.Доливо-Добровольський розробив електромагнітні амперметри та вольтметри, індукційний прилад та феродинамічний ватметр;

Ш на початку XX століття за ініціативою Д.І.Менделеєва в Головній палаті мір та ваг в Петербурзі було створено спеціальне відділення для перевірки електровимірювальних приладів.

Особливо великі заслуги в розвитку електровимірювальної техніки другої половини XIX і початку XX століть видатного російського електротехніка Михайла Осиповича Доливо-Добровольского, якому належить багато робіт і винаходів, що відносяться до різних областей електротехніки.

Початок XX століття знаменує новий етап в розвитку електровимірювальної техніки, а саме, електричні, а пізніше й електронні засоби застосовуються для вимірювання механічних, теплових, оптичних та хімічних величин. Слід відзначити, що не дивлячись на винаходи російських вчених, в дореволюційній Росії виробництво засобів вимірювань практично було відсутнє. Після революції 1917 року почався новий етап розвитку електровимірювальної техніки. Зявилися такі нові галузі, як радіовимірювання та спектрометрія. Починає свій розвиток приладобудівна промисловість, так з 1930 по 1940 рр. в Києві, Харкові, Москві, Краснодарі та Ленінграді були відкриті нові приладобудівні заводи. Якісний скачок в розвитку вимірювальної техніки здійснився після 2-ї світової війни, коли вимірювальна техніка виступила, як галузь кібернетики. 1945 рік -- це рік заснування підприємства «Львівприлад», який в подальшому став лідером приладобудівної промисловості в Західній Україні. В період з 1948 по 1967рр. обєм продукції приладобудівної промисловості збільшився у порівнянні з довоєнним у 200 разів. Цікавим є історичний період з 1955 по 1980 рр., так як у цей період були організовані такі приладобудівні підприємства, як Єреванський приладобудівний завод (1957 р.), завод «Електроприлад» у місті Чебоксари (1958 р.), Тернопільський завод «Електроарматура» (1957 р.), Луцький приладобудівний завод (1960 р.) та завод «Мукачівприлад» (1961 р.). Це стало можливим в результаті проведення великих дослідницьких робіт по розвитку теорії електричних вимірювань та нових методів вимірювань, впровадження досягнень з технології виробництва приладів. Нові вимоги, які висувалися до засобів вимірювальної техніки, зумовили удосконалення класичних типів електровимірювальної приладів та створення нових. Подальший розвиток отримують цифрові вимірювальні прилади, які відрізняються високою точністю, швидкодією та зручністю відліку показань. В таких приладах поєднані останні досягнення теорії електричних вимірювань з сучасною мікроелектронною елементною базою. До конструкції сучасних електровимірювальних приладів все глибше проникають новітні досягнення електротехніки, електроніки, автоматики та обчислювальної техніки. Це сприяє підвищенню швидкодії, чутливості, точності електровимірювальних приладів, вимоги до яких постійно зростають. Розвиток електровимірювальної техніки можна охарактеризувати послідовним переходом від електромеханічних приладів, що показують, до аналогових самописців, від автоматичних та цифрових приладів до вимірювальних інформаційних систем.

Сучасна вимірювальна інформаційна система -- це сукупність функціонально обєднаних вимірювальних, обчислювальних та допоміжних технічних засобів для одержання вимірювальної інформації, її перетворення, обробки для представлення споживачеві у необхідній формі або для автоматичного виконання логічних функцій, діагностики, ідентифікації.